Читать «Князь Роман Мстиславич та його доба. Нариси історії політичного життя Південної Русі XII – початку XIII століття» онлайн - страница 65
Олександр ГОЛОВКО
Аналіз суперечливої та тенденційної розповіді про вокняжіння Романа в Галичі дає підстави думати, що бажання Лешка допомогти Роману в оволодінні підкарпатським краєм в Кракові далеко не всіма польськими магнатами сприймалося прихильно. Вірогідно, головним аргументом малопольського князя для переконання своїх вельмож було бажання зміцнити дружні стосунки з руським союзником, а також прагнення використати військову експедицію для посилення позицій Малої Польщі на сході.
Матеріал Вінцентія свідчить, що завоювання галицького трону далося Роману не дуже легко, оскільки багато бояр чинили цьому рішучий опір. Зазначимо, що в цій розповіді Кадлубек значно перебільшує роль свого патрона Лешка, якому хроніст приписує всі заслуги під час походу малопольського та волинського князів на Галич. Очевидно, що Лешко надав Роману якійсь загін, що не могло вплинути на подальшу систему взаємин між князями.
Згідно свідоцтва Вінцентія, після захоплення Галича Роман жорстоко розправився з галицькими боярами. Як справедливо пише Н.І.Щавелева, цій інформації є всі підстави довіряти, тим більше, що вона знайшла підтвердження в більш пізніх повідомленнях Галицько-Волинського літопису. Російська дослідниця звертає увагу на те, що прислів’я “
Але, на нашу думку, тут немає підстав робити якусь проблему. Широко вживане Романом прислів’я було добре відоме не тільки сучасникам галицького князя – представникам польської знаті, а й його спадкоємцям та нащадкам. Поява в розповіді цього сюжету є доказом ймовірності та реальності згаданого сюжету польської хроніки, а саме напружених відносин Романа з бунтівними боярами Галичини. Але, визнаючи це, треба пам’ятати, що далеко не всі галицькі магнати були ворогами Романа Мстиславича, як це можна уявити на підставі данних Вінцентія.
Значно більш реалістичною є остання фраза польського хроніста про Романа: