Читать «Князь Роман Мстиславич та його доба. Нариси історії політичного життя Південної Русі XII – початку XIII століття» онлайн - страница 63

Таке припущення виглядає досить цікавим в контексті посилення союзу князя з волинським правлячим класом у переддень нових важливих політичних дій Романа Мстиславича. Волинське боярство настільки буде тісно пов’язано з своїм князем, що у подальшому відіб’ється у позитивному плані на долі синів Романа. Волинське боярство буде вірно служити Данилу та Васильку Романовичам, причому в дуже скрутних умовах громадянської війни початку XIII ст. До цього слід додати, що прагнення створити широку соціальну базу для підтримки своїх позицій проявилося у Романа і в період першого завоювання князем Галича. Це ж саме ми побачимо в діях князя в Києві та в цілому у Південній Русі.

Другий шлюб Романа досить знаменний і в суто особистому плані. Князь, вірогідно, зневірився в міжкнязівських шлюбних союзах за розрахунком і, як кожна людина, прагнув до створення елементарного сімейного щастя. Шлюб з Ганною, не дивлячись на його нетривалість, був, безумовно, щасливим. В 1201 та 1203 рр. в князівській родині народжуються два сини: Данило та Василько. Сама ж жінка Романа, після смерті чоловіка в 1205 р., чимало зробила для продовження його справи.

Роман Мстиславич – князь галицький

Наприкінці XII ст. після смерті Володимира Ярославича до Галича прибув на князювання волинський князь Роман Мстиславич. На жаль, давньоруські літописи не містять даних ні про час, ні про обставини цієї події. Дата її – 1199 р. – згадується лише у пізньому Густинському літопису, проте починаючи з праць М.С.Грушевського, який спеціально розглянув хронологію початку князювання Романа в Галичі, саме ця дата прийнята науковцями.

Про обставини другого зайняття Романом галицького престолу докладну інформацію містить хроніка Вінцентія Кадлубка, хоча і в цьому випадку у черговий раз необхідно нагадати про значну упередженість краківського хроніста щодо Русі. “Ео namque tempore, – починає розповідь Кадлубек, – in fata cоncеsserat dux Galiciae Wladimir, herede nullo relicto legitimo. Unde Russiae principes, quidam vi, quidam arte, nonnulli utroque modo vacantem student principatem (В цей час помер князь Галіції Володимир, який не залишив по собі спадкоємців. Тому руські князі, хто за допомогою сили, а інші завдяки хитрощам, а деякі обома засобами прагнуть зайняти вільне князівство)”.

З цього уривка можна припустити, що тоді вже не було на світі обох синів Володимира. Можливо, вони померли в угорському заточенні. Вінцентій не повідомляє, хто були князі – претенденти на Галич, але, судячи з подій 1187–1189 рр., а також часів вже після смерті Романа Мстиславича в 1205 р., можна припустити, що до цього гурту мало відношення чимало південноруських володарів.