Читать «Книга Балтиморів» онлайн - страница 195
Жоель Діккер
Люків брат проїздив коло хати і крізь вікно, що виходило на вулицю, побачив Вуді. Він притиснув газ і помчав до бару, де сидів Люк.
Вуді поскладав сукні в торбу і погукав Коллін.
— Ти закінчила?
Вона не відповіла. Він подався до льоху. Вона повитягала всі свої речі.
— Ти не зможеш забрати все, — сказав Вуді. — Бери необхідне.
Коллін погодилася й почала пакуватися.
— Пхай їх у торбу! — звелів Вуді. — Тут не можна довго вештатися.
Люків брат увійшов до бару і побачив Люка за барною стійкою. Він прошепотів йому на вухо:
— Той малий вилупок Вудро Фінн у тебе в хаті зараз. Мабуть, забирає речі Коллін. Я оце подумав, що ти не проти був би порахуватися з ним.
Люк розлютився. Він вдячно поплескав брата по плечу і вийшов з бару.
— А тепер гайда! — сказав Вуді Коллін, яка саме напхала третю торбу своїми лахами.
Вона підвелася й узяла торби. Одна роздерлася, і все повипадало на долівку.
— Дідько з ними! — сказав Вуді.
Вони бігцем піднялися сходами. Тієї миті перед будинком загальмував Люк, він вискочив з авто і кинувся до хати. І зіткнувся з Вуді та Коллін, які виходили задніми дверми.
— Тікай! — крикнув Вуді й кинувся на Люка.
Той ударив його кулаком і ліктем в обличчя. Вуді повалився додолу. Люк почав бити його ногами в живіт. Коллін обернулася. Вона була вже на порозі, та не могла покинути Вуді. Вхопила ножа, що лежав на кухонному столі, й почала погрожувати Люкові.
— Ану облиш!
— А то чому? — посміхнувся Люк. — Ти вб’єш мене?
Він ступнув крок уперед, вона не рушила з місця. Однісінький блискавичний порух, — і він вхопив її за руку й вивернув. Вона випустила ніж і закричала. Він згріб її за волосся й почав гатити головою об стіну.
Вуді спробував підвестися, та Люк видер лампу разом із кабелем і жбурнув йому в обличчя. Потім ударив його столиком, яким уже встиг угатити раніше.
Обернувся до Коллін, підтягнув до себе, вхопивши за блузку, і почав гамселити кулаками.
— Я відіб’ю в тебе бажання робити з мене дурника! — репетував він.
Та з Вуді він не зводив очей. Той зібрав останні сили, підвівся на ноги і, кинувшись на Люка, вдарив його кулаком в обличчя. Люк учепився за нього, і обидва повалилися додолу. Вони шалено борюкалися, аж Люк згріб його за горло і почав щосили душити.
Вуді забило дух. Він побачив Коллін, що лежала долі вся в крові. У нього не було вибору. Сягнувши рукою за спину, він дістав із-за пояса револьвер. Притулив Люкові до живота і натиснув спуск.
Пролунав постріл.
42
Тієї ночі, коли загинув Люк, Медісон не спав. Мешканці міста з’юрмилися вздовж поліційного кордону, щоб не пропустити жодної подробиці з того, що діялося. По всенькій вулиці блимали ліхтарі поліційних авто. Задля розслідування з Нью-Кейнана приїхали агенти кримінальної поліції штату Коннектикут.
Вуді затримали і привезли до відділення поліції штату. Він мав право на один телефонний дзвінок, тож зателефонував дядечкові Солові.
Дядечко Сол одразу ж зателефонував адвокатові з Нью-Кейнана, а потім вирушив у дорогу разом із Гіллелем. Вони приїхали о першій годині ночі й побалакали з Вуді. У нього було декілька неглибоких ран, і йому надали допомогу медики швидкої допомоги просто в поліційному відділку. Коллін відвезли до лікарні. У ній насилу душа трималася, така вона була побита. Вуді був приголомшений, він детально розповів про все, що сталося в Люковому домі.
