Читать «Капітан піратів Поль Джонс» онлайн - страница 8

— Кожний захищається як може, — відповів молодий гість. — Але здебільшого морський пірат зовсім не такий поганий, як добропорядні, випещені англійці, сини лордів та інших панів, нащадки вашої аристократії, які не гірше за морських розбійників полюють на здобич, знищуючи все на своєму шляху. Якби ви, пане, побачили, яку криваву оргію влаштували сини старої доброї Англії у Вайомінгу, як вони грабували, кололи багнетами дітей і безчестили жінок, з якою нелюдською жорстокістю поводилися там добропорядні англійці, — то, мабуть, говорили б інакше.

— А ви бачили все це? — запитав насмішкувата Вілбі.

— Ні, але я читав про це і розмовляв з людьми, які бачили все на власні очі.

— I вони, звичайно, добряче набрехали, щоб знеславити Англію, — промовив купець. — Та коли б навіть усе було так, як ви твердите, це ж сталося в Америці — країні триклятих заколотників, — говорив Вілбі, беручи ножа і відрізаючи собі шматок соковитої шинки, принесеної господинею. — Так їм і треба. Цього ще й замало!

— Ви розповідали про якогось пірата, пане Вілбі, — стривожився Блеверпул. — Хто він?

Вілбі розгорнув аркуш паперу і сказав:

— Його ім'я — Поль Джонс, ось тут повідомляється про нього. Він ще молодий, за походженням, очевидно, шотландець.

— Шотландець! — аж скрикнув господар. — Не може бути!

— Він високий на зріст, рішучої і жорстокої вдачі, має неймовірну фізичну силу. Дехто бачив, як він бився з трьома противниками водночас і порішив усіх. За голову його призначена винагорода, але спіймати його ніяк не вдається, хоч наші люди докладають до цього всіх зусиль. Джонс або розбиває своїх ворогів, або спритно уникає зустрічі з ними, бо він сміливий і спритний. Джонсів корабель настільки швидкохідний, що всі спроби наздогнати його досі лишалися марними. Жоден матрос із команди піратського парусника, — а вона складається з найодчайдушніших головорізів, — не наважується ні в чому суперечити Джонсові. Всі тремтять від самого тільки його погляду.

— Ото, мабуть, страшна людина, — промовила Мері, сплескуючи руками.

— В Уайтхейвені живе боцман, який потрапив одного разу до рук Джонса, — розповідав далі Вілбі. — Він так змальовує зовнішність цього диявола: на обличчі його, геть зарослому волоссям, блищать лише очі і стирчить великий хижий ніс. Цей пірат велетенський на зріст. Кажуть, що жодна куля не може заподіяти йому шкоди. Це, звичайно, дурниця. Дехто твердить, ніби він щоранку п'є кров і потім реве по-звіриному.

— Боронь боже, — вигукнула Мері, яка до того стиха розмовляла з своїм чоловіком. — Ні, Томасе, неможливо, щоб це був він!

— Про що це ви? — звернувся до неї Вілбі.

— Так, нічого, просто дещо пригадалося, — відповіла жінка. — Знаєте, містер Вілбі, ще коли ми жили в Арбейленді, нашим сусідом був садівник, Поль Нед, якого звали також Поль Джонс. Він часто відвідував моїх батьків. У садівника був син, на ім'я Джон Поль, нестриманий і гарячий, але ласкавий і доброзичливий хлопчик з щирою душею. Де зчинялася бійка — Джон Поль уже там як уродився. Але він не робив нічого злого, ні, він був просто нездатний до цього. Ось чому я вважала за великий гріх думати, що бідолаха Джон Поль став розбійником і вбивцею. Він не міг спокійно дивитися, коли когось кривдили. І хоч який убогий, Джон Поль завжди допомагав нужденним і в міру своїх сил підтримував слабких. Та хай Моллі скаже, як часто він носив її на руках, пестив, цілував, з ранку до вечора забавляв її, називаючи своєю нареченою. Джонсові не поталанило в садівництві, тому хлопець і слухати не хотів про те, що він колись стане садівником. Джон Поль мріяв про широкі морські простори, про невідомі, далекі світи. Батько, звичайно, заперечував, не хотів, щоб його син був моряком, але Блеверпул умовив його, і старий, нарешті, погодився. В день від'їзду хлопець прийшов до нас. Ми всі розцілували й благословили його. Узявши на руки дівчинку, яка без упину плакала і не хотіла розставатися з ним, Джон Поль сказав: «Почекай лишень, маленька, твій Джон Поль повернеться, коли він виросте і розбагатіє. Тоді ти станеш його дружиною». Бідолашний Джон! Він так і не повернувся.