Читать «Ймовiрнiсть дорiвнює нулю (на украинском языке)» онлайн - страница 4
Герман Максимов
Ул нерозумiюче глянув на Морєва.
- Ви питаєте про тих, що лишилися? Вони тут, - i зробив невиразний жест, - я покажу.
Коридори здавалися безконечними. Вони то сплiталися, утворюючи гiгантськi майдани, то роздвоювалися, розбiгалися в рiзнi кiнцi. Попереду засвiчувалися вогнi й гасли за спиною, як тiльки люди проходили далi. А на змiну їм спалахували новi. В однiй з лунких зал-майданiв Ул спинився й показав на стiну:
- Тут.
Вiн провiв по стiнi рукою, i вона засвiтилась холодним люмiнесцентним свiтлом, стала майже прозора i раптом щезла зовсiм. Вiдкрилося величезне примiщення, облицьоване темним металом. Вздовж стiн i посерединi нього тяглися багатояруснi стелажi, забитi з низу до верху срiблястими скриньками.
- Ось, - сказав-прорадирував Ул, - тут пiвмiльярда. Ми вiдправимо їх завтра. Перша партiя буде на Голубiй через сiм обертiв Чеа.
- Пил, - тихо промовив Костя, - цивiлiзацiя, яка стала пилом.
- Нi, не пил, - заперечив Ул. - Ми довели рiвень трансформацiї до можливостi одержання кристалiчних структур. Це надiйнiше. Так, надiйнiше i легше повернути людину до початкового стану.
Космонавти очманiло дивилися один на одного. Ул якось дивно звузив очi i вперше вiд часу зустрiчi трiшечки розтулив рота. Вiн усмiхнувся: земляни здивованi, вони нiчого не зрозумiли.
"Решту населення трансформувати",- так було сказано в другому пунктi ухвали Ради. За тих умов це був єдиний вихiд. Адже вони не могли чекати так довго.
- То, виходить, вони живi! - у Морєва шалено калатало серце. - I отi вашi кулi з Ями?..
- Так, - передав обруч-перекладач думку-вiдповiдь Ула. - За дев'ять рокiв вiдiбраний загiн пiдготував Голубу планету до прийому чеанцiв. Усiх шести мiльярдiв. Ми зараз тут, щоб виконати третiй пункт ухвали: "Провести повну евакуацiю". Кулi - це новий енергетичний метод долання простору, його розробили нашi вченi уже на Голубiй планетi.
Стiна почала тьмянiти й згасла. Примiщення, де зберiгаються мiльйони законсервованих життiв, поринуло в темряву. Людей знову прийняв лункий лабiринт коридорiв, що стоять на вартi бiля людей-кристалiв, якi заснули п'ятдесятитисячорiчним сном.
Триногий робот, що чергує бiля лiфта, вiдхилив сталевi дверi-люк, i сонце вдарило в вiчi слiпучим сяйвом. "Краб" осиротiло стояв на краю Ями, розчепiривши свої трубчастi ноги. Пiсок струмочками стiкав по жолобках мiж плитами. В глибинi Ями мерехтiли невиразнi тiнi.
- Але як же ви один упораєтеся з такою величезною роботою? - запитав Костя.
- Нас десять. Товаришi працюють в iнших сховищах. Ми прийдемо до вас завтра, щоб довiдатись про життя на Землi.
Ул пiдняв обидвi руки над головою. "Краб" повiльно розвернувся й побрiв на схiд.
- Менi незрозумiло лише одне, - нiби сам до себе сказав Морєв, п'ятдесят тисяч рокiв, а Уловi не бiльше п'ятдесяти, по-нашому... Як же, виходить, далеко Голуба i з якою шаленою швидкiстю вони перемiщаються, якщо ефект часу такий величезний!
- Треба було запитати про корабель, - мовив Костя.