Читать «Запізнілий цвіт валінурії» онлайн - страница 45

Виявляється, люди його епохи не знали справжнього змісту цих слів.

…Війни, кровопролиття, голодовки, концтабори, крематорії, бомби, шибениці, газові камери, завойовники, раби, фашизм, реванш, колонії, міжнародні чвари, смерть, смерть, смерть… Незрозумілі, страшні архаїзми в одежі красивих і величних, але підступних слів: свобода і рівність.

Перескакую від книжки до книжки, намагаючись розібратися у страшних протиріччях, які поставали переді мною із прочитаних сторінок. Зрозуміла: людині двадцятого сторіччя було над чим замислитися. З одного боку бурхливий розвиток науки, техніки і культури — освоєння космічного простору, незрівняні ні з чим за сміливістю польоти на Марс та інші планети Сонячної системи на таких ще недосконалих апаратах; з іншого — атомна бомба, війни, кровопролиття. Поряд із небаченими до цього благами, які давала людині наука, вона щодалі більше й більше перетворювалася в зло, в знаряддя масового знищення. В одній книжці я натрапила на рядки, в яких занепокоєний ненормальним розвитком цивілізації філософ двадцятого сторіччя писав: “Раніше, коли люди боролися один з одним, вони мірялися своєю фізичною силою, нині ж одна людина, стріляючи з гармати, що стоїть на горбі, може позбавити життя тисячі чоловік. Це цивілізація… Раніше люди працювали на відкритому повітрі стільки, скільки їм хотілося. Тепер тисячі робітників збираються разом і працюють на фабриках і шахтах, щоб добути кошти на існування. Умови їхнього життя гірші, ніж у тварин. Ризикуючи своїм життям, вони змушені працювати на мільйонерів, виконуючи найнебезпечніші роботи. Раніше люди ставали рабами через фізичний примус. Тепер їх робить рабами спокуса грошей і розкошів… Все це непідробні критерії цивілізації. Навіть дитина зрозуміє, що в усьому, що я описав вище, не може бути ніякого потягу до моралі”. Так стверджував філософ. А поруч із цим в інших книжках говорилося про небачений злет думки, фантазії, гегемонію здорового глузду людини. Ні з чим незрівнянні відкриття, геніальні передбачення, шедеври мистецтва… Незрозумілі, несумісні речі. Складається враження, що люди думали одне, а робили зовсім інше. Ясно: протиріччя не могли не пройти осторонь особи, в якому б суспільстві вона не жила, чим би не займалася — не могли не накласти певного відбитку на її психіку. Либонь, не обминули вони й нашого незвичайного гостя. Тепер він спить, не запідозрюючи, яке пробудження готує йому випадок. Цікаво, якими очима подивиться він на нас, людей Космічної єдності?