Читать «Загадка дивного кохання» онлайн - страница 79
User
після кончини. Людина не повинна боятися фізіологіч-
ної смерті. На старості літ Григорій Сковорода казав:
«Смерть не повинна ніколи здаватися нам страшною».
134
Він мандрував у співочу капелу до Петербурга, бував в
Угорщині, Австрії, Словаччині, в Москві. Цілими днями
спілкувався з простими людьми, а відтак роздумував над
почутим, щоб пізнати істину життя, відвертав слухачів
від зла і на прикладі свого життя спонукував їх до вчи-
нення добросердя для своїх ближніх. Як повчально і сьо-
годні звучать його слова: «Не той дурний, хто не знає…
але той, хто знати не хоче».
У кінці життя казав, що життя дається людині для ман-
дрування, а «старість моя страждає, але страждає тільки
тіло, а не душа, дух бадьорий, а тіло немічне». Він знайшов
дорогу щастя, але сам, «тікаючи від світу, що за ним гнався,
та не спіймав», щасливим не був, ховався у своїй філософії
щастя, покинув у молодості кохану дівчину, зрікся церков-
них канонів, залишивши дім і жив безхатьком, зневажав
гроші, славу і багатство. Зазнав розчарування в коханні і це,
мабуть, відбилося на його долі. Усе життя жив скромно і
цим навіть пишався:
Свою смерть передбачив незадовго до того, як душа
мала покинути тіло. Існують легенди його смерті в селі
Хотетове, що на Харківщині (нині Скороводинівка). Одні
кажуть, що мандрівний філософ сам викопав собі могилу
і спочив у ній вічним сном, перед тим написав епітафію
такого змісту: «Світ мене ловив, та не спіймав». Інші дослід-
ники притримуються іншої думки, що, передчуваючи свою
кончину, заповів поховати його тіло на узвишші біля гаю.
Легенди розповідають, що після його смерті 29 жовтня 1794
року на його могилі було багато провидінь. Додам, що з
1927 року село перейменоване на Сковородинівка, яке зна-
ходиться за 65 кілометрів від Харкова.
135
ЙОМУ ЦИГАНКА НАВОРОЖИЛА
ПЕРЕДЧАСНУ ЗАГИБЕЛЬ
Геніальний російський поет Олександр Пушкін перед-
бачив свою передчасну загибель. У молодості циганка
наворожила йому, що він загине від кулі білявого чоло-
віка. Спочатку він цим не переймався, бо вважав, що це
станеться нескоро. Незважаючи на міцну будову свого тіла,
він з раннього віку уявляв, що хворіє сухотами, а від серця
відходить аневризма аорти. Особливо відчув свою кончину
після смерті матері, Надії Осипівни в 1836 році. Її поховали
в Святогорському Успенському монастирі, що у Псковській
області. Поет навіть домовився заздалегідь із начальством
монастиря, щоб після його смерті, що настане невдовзі,
його тіло похоронили поруч труни його матері. Життя для
нього стало тягарем, а на душі мав постійну тривогу і муку.
Сучасники розповідали, що він навіть шукав причин для
смерті, не дорожив своїм молодим життям, сім’єю, в якій
було четверо його дітей.
На той час у Російській імперії модним було вирішу-
вати свої суперечки, образи, шляхом двобою, або як їх тоді
називали «дуелями». Пушкін уже давно був добре знайо-
мий і майже подружився з російським офіцером Федо-
ром Толстим, який вів розгульне баламутне життя. Відразу
скажу, що за все своє життя цей азартний офіцер вбив на
