Читать «Жменька слів» онлайн - страница 28

Так дивно: якщо задуматися, то сніг падає споконвіку, і щоразу - взимку, а нестримна, по- дитячому щира радість від перших мереживних сніжинок робить щасливими стільки людей! Перший сніг - свіжий, чистий, як перший поцілунок. Перший сніг - незайманий, цнотливий, допоки не з’явиться на ньому загадкове плетиво слідів. Чиясь невеличка історія. А згори тихо падають додолу нові сніжинки, на перехожих, на пухнасті шапки, хутряні комірці, на довжелезні, дитячі вії. І за мить все довкола стає білим, невагомим. Мабуть, перший сніг існує у світі для того, аби щоразу дарувати людям маленьке відчуття дива, аби засвічувати навколо - у великих містах і маленьких селах - багато ясних усмішок.

«Ваш напій, прошу!» - засяяв усмішкою офіціант і поставив перед нею на ошатну дерев’яну підставочку високий келих із напоєм кольору сонця. Зоряна обхопила теплу скляну чашу обома долонями, підсунула її ближче до себе і, примруживши очі від задоволення, вдихнула багатий аромат. «М-м-м, просто неймовірно!» - поділилася з хлопцем своїми враженнями. «Так, я знаю, - погодився той, - обліпихове варення моєї бабусі пахло точнісінько так само! І найкраще смакувало з бергамотовим чаєм. Смачного вам!» Дівчина всміхнулася й зробила заповітний перший ковток. Приємна терпкувата нотка заграла на кінчику язика, а тіло наповнилося радістю. Іноді для щастя потрібно зовсім небагато: усмішка, обліпиховий чай і теплі дитячі спогади.

Вона не була шопоголіком. Звісно, іноді чепурилася перед дзеркалом, підводила очі, фарбувала губи, але ніколи не ганялася за трендами та брендами високої моди. У неї був інший різновид манії - страшенно обожнювала книжки. Любила не лише брати їх до рук й відчувати під пальцями обкладинку, а й гортати живі, паперові сторінки та вдихати ні з чим незрівнянний книжковий аромат. «Так пахне мудрість!» - казала тим, хто здивовано на неї озирався. У її квартирі літературні томи й збірки були повсюди: на полицях, на підвіконні, під ліжком і навіть у кухонній шафці. «Книгоманія - це ж не смертельно», - жартома казала собі щоразу, купуючи наступну нову книжку.

КОРОБКА ШОКОЛАДНИХ ЦУКЕРОК

Григорій Пилипович уже, мабуть, годину сидів і тримав себе в руках. Перед ним на столі лежала коробка шоколадних цукерок, і, хоча була щільно закрита, спокусливо-п’янкий аромат шоколаду й соковитих начинок, здавалося, навмисне лоскотав йому ніздрі. Чемно склавши руки на колінах, чоловік сидів і виховував силу волі. Нещодавно дружина зазначила, що шоколад він любить набагато більше, ніж її. Що ж, він доведе, що це не так. Вона побачить, який він сильний духом. Коли Ядвіга Франківна повернулася додому, то побачила, як її' сивочолий чоловік мирно спить у м’якому кріслі. На столі лежала порожня коробка з-під цукерок, а благовірний солодко всміхався крізь сон.