Читать «Дума про Хведьків Рубіж» онлайн
Володимир Худенко
Володимир Худенко
ДУМА ПРО ХВЕДЬКІВ РУБІЖ
(Роман)
«Спочатку був хрест, і хрест був у вічності, і на хресті сидів ворон.
А під хрестом була могила, і могила та звалась вічністю.
І був хрест перевернутим хрестом.
І клював ворон могилу, злетівши з хреста.
І там, де клював, стала твердиня.
І була твердинею вселенська тьма, і є вона донині,
і зветься простором і часом, і має у собі вічність.
Ходив ворон по твердині, походжав, і сіяв по твердині рух, і рух став світом.
І з того стала тьма і світ, що є донині.
А тоді злетів ворон із тьми і світу.
І помішались тьма і світ.
І стала між тьми і світу помісь, і звалась життям.
І то було першожиття.
І вмирало першожиття, бо тьма одділялась од світу знову.
Бо тьма була не світ.
І не хотіло першожиття вмирати, і здержувало тьму зі світом.
І се був початок.
Та не в’язався світ із тьмою, і вмирало першожиття.
І тоді деякий світ став тьмою, а тьма світом.
І з них стало друге життя.
А друге життя було смерть»
(З упирської Книги одкровень.
«Про створення світу».
Цикл перший. Одкровення перше.
Про ворона, могилу і хрест)
До чительника
Текст, приведений нижче, є нічим іншим, як жахалкою, розказаною вашим покірним слугою в ніч на Івана Купала 6–7 липня 200… року коло ватри на околиці села Карабутове Конотопського району Сумської області після дванадцятої години і аж до ранку. Слухачами моїми були мої ж шкільні товариші — учні, певне, 10–11 класу на ту пору, якщо я не помиляюся, звичайно. Варто лише додати, що як ви явите таку ласку дочитати сей текст до кінця, то неодмінно зможете причислити й себе до тії юрби парубків та дівчат коло вогнища у полуночних сутінках, між іще подекуди мальовничої північноукраїнської природи.
«…і виходив Христос сміятися до Іллі і був Господь»
Заспів
Зараз от боку оного козацтво по розных городах розишовшися, полковников, сотников собі понастановлявши и гдеколвек знайшлася шляхта, слуги замковіе, жиди й уряди міскіе — усе забияли, не щадячи ані жон и дітей їх, маетности рабовали, костели палили, обваліовали, ксіонзов забияли, дворі зась и замки шляхецкіе и двори жидовскіе пустошили, не зоставаючи жадного цілого. Рідкій в той кріві на тот час рук своїх не умочил и того грабленія тих добр не чинил.
Літопис Самовидця
На початку травня під Жовтими Водами вбивали.
І був там гріх масовий, у всій своїй суті об’ємніший за будь-які проповіді чи сповіді перед Cвятим Таїнством причастя у будь-якому ж із соборів всії неньки-України од храму великомучениці Тетяни до самої Софії Золотоверхої, де дзвони торкають небес.
А чи ж дзвеніли дзвони ті під Жовтими Водами, в степу, між стогону зранених та ляскоту шабель теї години?
Дзвеніли добряче, панове.
Дзвеніли ті дзвони…