Читать «До побачення там, нагорі» онлайн - страница 205

Мадлен ніколи не бачила його таким.

Чоловік не вибачився за нічне вторгнення в її кімнату, він сів на край ліжка і заговорив.

Він говорив обережно те, що ще міг додати, щоб остаточно не вразити її. Але, навіть стримуючи себе в якихось рамках, те, що він говорив, шокувало. Йшлося про закороткі домовини, про тупість зажерливого персоналу, про всіх тих чужоземців, які ні слова не петрають французькою... А сама складність роботи? Важко уявити! Але треба визнати: боші таки є у французьких похованнях, є труни, наповнені землею, дрібні крадіжки на місцях. І ці звіти... Він хотів запропонувати тому функціонеру трохи грошей (ясна річ, це було зайвим...).

Мадлен зосереджено схилила голову, невже він не сам-один винен у всьому цьому?

— Зрештою, Анрі, чому лише ти маєш відповідати в цій справі? Це — надто просто...

Анрі здивувався (спочатку від власної поведінки, від того, що зміг усе це сказати, визнати, що чинив неправильно). Його також вразила Мадлен, яка слухала його так уважно. Вона не тільки захищала, вона ще й розуміла його, зрештою. З часу їхнього знайомства вони вперше поводились, як дорослі. Вони говорили незлостиво, безсторонньо, так, ніби йшлося про необхідний ремонт у домі або про майбутню подорож чи домашні клопоти. Уперше вони були одним цілим.

Анрі по-іншому зараз дивився на неї. Вражали її величезні груди. Вона була одягнена у легеньку нічну сорочку, було видно темні та широкі ореоли на її персах та круглі плечі... Анрі на секунду замовк, щоб роздивитися її. Вона посміхнулася. Це була насичена мить, мить відвертості. Він раптом дуже захотів її, від цього пориву пристрасті йому стало так добре... Навальність його сексуальних потреб була викликана також материнською, покровительською поведінкою Мадлен, що викликало бажання заховатися поруч із нею, розчинитися в ній. Тема була дуже серйозна, але в її вмінні вислухати було щось таке просте і підбадьорливе. Анрі розслабився, його голос став спокійнішим, розмова повільнішою. Він простягнув руку і поклав її на груди. Вона ніжно посміхнулась, рука ковзнула вздовж живота. Мадлен почала дихати сильніше, навіть якось болісно. У цьому жесті Анрі був певний розрахунок, який був завжди присутній у стосунках з Мадлен. Але не тільки в цьому була причина. Це було щось нове, чого він ніколи ні з ким не відчував. Мадлен розсунула було ноги, але раптом стримала його, стиснувши долоню.

— Це не дуже вдалий момент, — прошепотіла вона, хоч голос свідчив зовсім про інше.

Анрі легенько кивнув, він відчував себе сильним, віднаходячи довіру.

Мадлен поправила подушки під спиною, шукаючи зручнішу позу, зітхнула з жалем і погладила його випещені, дуже гарні руки.