Читать «Диявол і сеньйорита Прим» онлайн - страница 14

А наступного дня вона з подивом спостерігала, як чужоземець, вийшовши з ресторану, попрямував туди, де був шинок, стійка портьє та крамниця місцевих продуктів, і, ніби звичайнісінький турист, наче нічого й не сталося, заводив теревені із завсідниками, вдаючи, ніби йому цікаво, як стрижуть овець чи які є способи в’ялення м’яса. Мешканці Віскоса вважали, що іноземці не можуть не захоплюватися тим здоровим і природнім життям, що тече в їхньому містечку, і тому все переконливіше повторювали щоразу одне й те саме, — про те, як гарно жити вдалині від пороків сучасної цивілізації, хоча насправді кожен із них мріяв би опинитися серед сонмища автомобілів, що отруюють повітря шкідливими вихлопами, у кам’яних джунглях, де кожний крок пов’язаний зі смертельним ризиком. Вони мріяли про це тому, що великі міста справляють магічний, заворожливий вплив на селян.

Проте варто було лише з’явитися у Віскосі приїжджому, як усі місцеві навперебій і з таким завзяттям, ніби намагалися переконати не лише прибульця, а й самих себе, починали благословляти свою долю за те, що їм випало щастя мешкати у справжнісінькому раю, за талан народитися тут. Вони ніби й не пам’ятали, що досі жоден з постояльців готелю чомусь так і не зважився, кинувши все на світі, осісти у Віскосі.

Текла жвава й приємна бесіда, і все йшло пречудово, поки чужоземець не сказав того, чого не слід було казати:

— А які у вас в Віскосі виховані діти! Вони ніколи не лементують під вікнами зрана — хіба ж так, як у інших містах, де мені доводилося бувати!

Оскільки у Віскосі взагалі не було дітей, на якусь мить запанувала ніякова й напружена мовчанка, аж тут хтось своєчасно поцікавився в чужоземця, чи сподобалася йому чергова страва місцевої кухні, подана йому на вечерю, — і розмова потекла далі, кружляючи, як завше, довкола принад сільського життя й недоліків міського.

Час минав, і Шанталь все дужче непокоїлася: а раптом чужинець попрохає її розказати про їхню зустріч у лісі?

Проте він і не глянув у її бік, а звернувся до неї за весь вечір лише одного разу: коли замовив і зараз же розплатився за частунок для всіх присутніх.

Коли ж відвідувачі розійшлися, а чужоземець піднявся до свого номера, дівчина зняла фартух, витягнула сигарету із забутої кимсь на столі пачки й сказала хазяйці, що, мовляв, вельми кепсько спала вночі й тому прибере в барі вранці. Та погодилася, і Шанталь, схопивши своє пальто, вискочила на вулицю, ковтнула зимного нічного повітря. До домівки їй було хвилини зо дві ходьби, і дівчина, відчуваючи, як повзуть по щоках краплі дощу, думала: а раптом все це лише навіжений і злий жарт і чужоземець у такий невдатний і лиховісний спосіб всього лише прагнув привернути до себе її увагу.

Та тут вона згадала про золото, — адже вона на власні очі бачила зливки.

А раптом то було не золото? Проте Шанталь була занадто змучена, щоб отак гадати, а тому, діставшись домівки, поспіхом роздягнулася й шуснула під ковдру.