Читать «Дитинство. Наші тайни. Вісімнадцятилітні» онлайн - страница 584

494

Дредноут — застаріла назва важких великих броньованих кораблів з далекобійною артилерією.

495

… президента Річарда Пуанкаре… — Йдеться про Раймона Пуанкаре (1860–1934) — президента Франції в 1913–1920 pp., який здійснював мілітаристську політику (за що був прозваний «Пуанкаре-війна»).

496

… короля Англії, Георга Чотирнадцятого… — Мається на увазі англійський король Георг V (1865–1936).

497

Бікфорд (бікфордів шпур) — вогнепровідний повільно тліючий фітиль з пороховим осердям, застосовується для вибуху капсуля-детонатора (назва походить від прізвища англійського інженера У. Бікфорда).

498

«Гей, на горі та й женці жнуть…» — слова української народної історичної пісні.

499

Дорошенко Михайло (?-1628) — гетьман реєстрового козацтва (1625–1628).

500

… пушку «берту»… — німецьку важку далекобійну гармату.

501

Бірзула — до 1935 р. назва м. Котовська Одеської області.

502

В Німеччині буяло спартаківське повстання. — Йдеться про революційні виступи під керівництвом німецького пролетаріату, очолюваного революційною організацією німецьких лівих соціал-демократів «Союз Спартака» в листопаді 1918 р. Буржуазія розгромила революційний рух, по-звірячому були вбиті вожді німецького пролетаріату, організатори «Союзу Спартака» Роза Люксембург (1871–1919) і Карл Лібкнехт (1871–1919).

503

Брестський мир — мирний договір між Радянською Росією, з одного боку, і з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією, Туреччиною, з другого. Укладений у Бресті 3 березня 1918 р. Брестський мир був обтяжливий для молодої Радянської Республіки. Але він не зачепив корінних завоювань Великої Жовтневої соціалістичної революції. Радянська республіка зберегла незалежність, вийшла з війни, одержала необхідний час для зміцнення економіки, створення Червоної Армії. Передбачення В. І. Леніна здійснилися: через вісім місяців після підписання Брестського миру революція в Німеччині 1918–1919 pp. скинула владу імператора Вільгельма II. 13 листопада 1918 р. Радянський уряд анулював Брестський мир.

504

… поручик Парчевський, занесений в реєстрові списки контррозвідки як підозрілий елемент… — У книжці «Розмова з читачем» (с. 117–120) Ю. Смолич писав про справжні факти, які лягли в основу історії Парчевського: «В республіканському історичному архіві я натрапив на архів німецької контррозвідки в час її діяльності на окупованій Україні. І в тому архіві знайшлось чимало матеріалів про місця, де розвивалась дія мого роману, — Поділля, Вінниччина і Жмеринка, зокрема. То були матеріали якраз про події, очевидцем яких я був сам. Але матеріал цей мав одну — основну для нього рису: він висвітлював факти «з того боку» — очима ворога… З історії громадянської війни відомо, що дев'ятнадцятого року під ударами Червоної Армії Петлюра з своїм військом тікав за кордон. В Жмеринці — яка влітку вісімнадцятого вславилася вже загальним страйком, а далі загальним повстанням проти німецьких окупантів та їх петлюрівської креатури — і на цей раз вибухло повстання. В повстанні знову взяли участь жмеринські робітники-залізничники та селяни довколишніх сіл, і повстання це мало на меті захопити самого Петлюру. Я був очевидцем і цього повстання. Воно закінчилось трагічно. На повсталих робітників і селян, як грім з ясного неба, нагло вночі напали численні полки петлюрівських «січовиків»… Їх зняли з фронту, щоб дати змогу Петлюрі з міністрами ретируватись у Польщу. «Січовики» приїхали поїздами, фронт був оголений, наступ Червоної Армії прискорився — і за два дні Червона Армія уже здобула Жмеринку; але тієї ночі жмеринське повстання було придушене, і Петлюра прослизнув-таки за кордон…