Читать «Дитинство. Наші тайни. Вісімнадцятилітні» онлайн - страница 585
Юрій Смолич
Мені, очевидцеві, було відомо також, що разом з жмеринськими робітниками і селянами довколишніх сіл повстав проти Петлюри і… петлюрівський жмеринський гарнізон, петлюрівська комендантська сотня міста Жмеринки разом з її командиром, петлюрівським комендантом, та його ад'ютантом.
Другого дня — після розгрому повстання — петлюрівці розстріляли їх обох за «зраду неньки-України» та «головного отамана Симона Петлюри»…
Мені було не зрозуміло, чому це так трапилося, що повстала проти Петлюри петлюрівська сотня на чолі з своїми двома командирами, петлюрівськими офіцерами?
Я знайшов відповідь на це в архіві контррозвідки. На кожного козака цієї петлюрівської сотні була заведена особиста справа. З тих особистих справ, що лежали тепер передо мною, я довідався, що дев'яносто із ста «козаків» сотні були під рубрикою «неблагонадійних»: за кожним числились «антидержавні» злочини — проти гетьмана, Петлюри та німців… Матеріали, якими я тепер володів, свідчили, що за особами, які були тепер комендантом і його ад'ютантом у петлюрівській армії, ще за гетьманських часів німецька контррозвідка встановила пильну стежу — кожнісінький їхній крок фіксувався звітами і повідомленнями гетьманських, німецьких і петлюрівських шпиків. За цими таємними повідомленнями — через систему розкритих пізніше німецькою контррозвідкою явок — мені стало відомо: «петлюрівським» комендантом та його ад'ютантом в «неблагонадійній» сотні були підпільники-більшовики.
Як ясно стало тепер мені, письменникові! Я і раніше знав цих людей, але я не знав
505
Квітнева конференція більшовиків — сьома (квітнева) Всеросійська конференція РСДРП(б) відбулася 24–29 квітня 1917 р. у Петрограді. Прийняла як програму дій Квітневі тези В. І. Леніна, визначила курс партії на перетворення буржуазно-демократичної революції в соціалістичну, засудила підтримку імперіалістичної війни, підтвердила право всіх народів Росії на самовизначення, поставила вимогу конфіскації поміщицької та націоналізації всіх земель.
506
Мілюков Павло Миколайович (1859–1943) — російський політичний діяч, історик, публіцист. Один з організаторів партії кадетів. У 1917 р. міністр іноземних справ Тимчасового уряду. Після Великої Жовтневої соціалістичної революції білоемігрант.
