Читать «Дитинство. Наші тайни. Вісімнадцятилітні» онлайн - страница 571

307

Підручник Іванова — підручник з географії Г. І. Іванова.

308

Франц-Йосиф Габсбург (1830–1916) — імператор Австрії, король Угорщини з 1848 р., з династії Габсбургів; у 1867 р. перетворив австрійську монархію в двоєдину монархію — Австро-Угорщину. Один з організаторів Троїстого союзу 1882 р., сприяв підготовці першої світової війни.

309

Фауна палеарктична — тобто фауна географічної області суші, яка займає всю Європу, нетропічну частину Азії і Північну Африку.

310

«Не пора, не пора, не пора…» — пісня на слова Івана Яковича Франка (1856–1916), музика композитора і диригента Ярослава Дмитровича Ярославенка (1880–1958).

311

Це помилка! Він зовсім не більшовик! (нім.) — Ред.

312

Новий План — передмістя в Жмеринці.

313

«Ще не вмерла» — слова вірша (його назва) українського поета, етнографа, фольклориста Павла Платоновича Чубинського (1839–1884), яку українські націоналісти зробили своїм «гімном».

314

Лютнева революція — буржуазно-демократична революція в Росії, внаслідок якої було ліквідовано царську монархію. Лютнева революція стала важливим етапом на шляху переходу до соціалістичної революції.

315

Мої панове! (нім.) — Ред.

316

Полонізм. Так казали на Поділлі на велику руську піч.

317

Петлюра Симон Васильович (1877–1926) — один із ватажків українського буржуазного націоналізму, у 1917 р. один із керівників контрреволюційної Центральної ради, з лютого 1919 р. — голова Директорії. У квітні 1920 р. підписав ганебну Варшавську угоду з Пілсудським. Улітку 1920 р. утік за кордон, де провадив антирадянську діяльність.

318

Що він сказав? (нім.) — Ред.

319

Скоропадський Павло Петрович (1873–1945) — генерал царської армії, великий український поміщик. 29 квітня 1918 р. на інсценізованому австро-німецькими окупантами «з'їзді хліборобів» у Києві був проголошений гетьманом і очолив буржуазно-поміщицький «уряд». 14 грудня 1918 р. внаслідок революційної боротьби трудящих України «уряд» Скоропадського було повалено. Сам Скоропадський утік до Німеччини, де продовжував антирадянську діяльність.

320

Гайдамака — під час іноземної інтервенції та громадянської війни 1918–1920 рр. солдат особливих кінних частин націоналістичної Центральної ради, а також контрреволюційних загонів Петлюри та Скоропадського.

321

Сердюк — на Лівобережній Україні кіпця XVII — на початку XVIII ст. козак найманих піхотних полків, що був на повному утриманні гетьманського уряду, охоронець гетьмана. У буржуазно-націоналістичних формуваннях часів громадянської війни — солдат охоронних загонів.