Читать «Джон Ґрішем. Інформатор» онлайн - страница 7

Виникла довга пауза. Лейсі та Г’юго намагалися усвідомити почуте. Нарешті Лейсі порушила тишу:

— Навіщо ж ви граєтесь у цю гру?

— Гроші. Мій клієнт хоче свідчити, скориставшись законом про захист інформаторів у Флориді. Він мріє про мільйони. Якщо все пройде добре, я теж отримаю свою частку і клієнти мені вже ніколи не будуть потрібні.

— Отже, він державний службовець, — висловила припущення Лейсі.

— Я знаю закони, міс Стольц. Робота, яку ви для себе обрали, забирає багато часу, але в мене його достатньо. Вистачає, щоб прискіпливо дослідити кодекси та закони. Так, мій клієнт працює на уряд. Ні, його особа не підлягає розголошенню, принаймні не зараз. Можливо, через якийсь час, коли стане зрозуміло, що тут йдеться про значні гроші, нам вдасться переконати суддю підтримати подальший розгляд справи. Для початку скажу, що мій клієнт надто наляканий, щоб офіційно звернутися до суду.

— Ми не можемо починати розслідування без підписаної офіційної скарги, — сказала Лейсі. — Ви ж знаєте статут.

— Звісно. Я підпишу скаргу.

— Під присягою? — запитав Г’юго.

— Так, як цього вимагає закон. Я вірю, що мій клієнт каже правду, а тому підпишу це своїм іменем.

— І вам не страшно?

— Я довго жив у страху. З часом до цього звикаєш, адже могло бути й гірше. — Мікс потягнувся до іншої папки, дістав із неї якісь папери й поклав їх на стіл.

— Шість місяців тому я поїхав до суду в Міртл Віч і змінив ім’я. Тепер я Грег Маєрс. Саме так я й підпишу скаргу.

Лейсі прочитала судове рішення Південної Кароліни і вперше подумала, чи не дурістю з її та Г’юго боку було приїхати аж у Сейнт-Огастін, щоб зустрітися з цим чоловіком. Державний службовець, занадто заляканий, щоб відкрито свідчити. Колишній адвокат, який їде в інший штат, щоб змінити своє ім’я. До того ж він сидів у в’язниці й не має офіційної адреси.

Г’юго прочитав судове рішення і вперше пошкодував, що не має при собі зброї. Він запитав:

— Ви зараз переховуєтесь?

— Скажімо так, я просто дуже обережний, містере Хетч. Я вважаю себе досвідченим капітаном, який знає воду, море, течії, однак уже побував на мілині. Мені відомі віддалені пляжі та місця, де можна сховатися, краще, ніж будь-кому, хто захоче мене знайти, якщо до цього дійде.

— Складається враження, що ви вже почали переховуватися, — сказала Лейсі.

Маєрс лише кивнув на знак згоди. Усі троє відпили по ковтку. Нарешті налетів бриз, принісши полегшення, адже день був дуже спекотний. Лейсі прогортала файли і запитала:

— Ваші неприємності з законом якимось чином пов’язані зі справою, за яку ви хочете взятись?

Чоловік завмер і задумався.

— Ні.

— Повернімося до цього загадкового клієнта. У вас налагоджено прямий контакт із ним?

— Ні. Він відмовився користуватися електронною поштою чи якимись іншими повідомленнями, а також факсом чи телефоном, бо такий зв’язок можна відстежити. Він спілкується із посередником, а той приходить на особисту зустріч або дзвонить мені на один із одноразових телефонів. Знаю, що це незручно й забирає багато часу, але так безпечніше. Жодних слідів, жодних записів — нічого не залишається.