Читать «Джон Ґрішем. Інформатор» онлайн - страница 140

Розділ 29

Одноразовий телефон, який Лейсі носила у кишені, завібрував у вівторок вранці. Дзвонив Кулі — лише для того, щоб повідомити їй, що від Грега Маєрса нічого не чути. Ця новина не стала для дівчини несподіванкою. Кулі також попередив Лейсі, що відправив їй новий телефон, який надійде сьогодні. Після цього попередній апарат потрібно буде знищити.

Лейсі пообідала у компанії Еллі Пачеко в кафе поблизу Капітолія. Він поділився інформацією про те, що поліція у Кі-Ларго ізолювала «Конспірацію» і зараз вона у безпеці, під надійним замком. За день чи два він зустрінеться з детективами і передасть ноутбук, сумку та рюкзак. Це тепер їхнє розслідування, не Пачеко, але в ФБР пообіцяли повну співпрацю. Поліція опитала місцевих на пристані, але не знайшла нікого, хто б помітив щось незвичне. Без фотографії, маючи лише приблизний опис чоловіка, не кажучи вже про охололий слід, знайти його буде практично неможливо.

Коли з формальною частиною було покінчено, Пачеко запитав:

— Суп був непоганий, але як щодо вечері?

— Хіба наші стосунки не мають бути виключно професійними? — поцікавилась Лейсі.

— Ой, не переймайся, — відповів він з усмішкою. — Ми працюємо в одній команді. З етичних міркувань я не мав би залицятися до краль, що працюють у бюро, тож не хвилюйся.

— Кралі?

— Це я фігурально висловився. Не ображайся. Мені тридцять чотири роки. Гадаю, тобі приблизно стільки ж. Ми обоє вільні, й, чесно кажучи, так приємно зустріти хорошу жінку в реальному житті, а не на сайті знайомств. Ти колись пробувала там знайомитись?

— Двічі, обидва рази невдало.

— О, я б розповів тобі кілька історій, але не хочу надокучати. То як щодо вечері?

Якщо вона зараз погодиться, то зробить це тільки тому, що він симпатичний і привабливий, хоча й трохи самовпевнений. Втім, з іншого боку, вона ніколи не зустрічала молодого агента ФБР, який би не випромінював впевненості. Вона не скаже «так» лише тому, що РСП вкрай потрібна допомога.

— Коли? — запитала Лейсі.

— Ну, не знаю. Сьогодні?

— А якщо на якомусь етапі бюро приєднається до нашого маленького розслідування? Твоєму босу буде незручно?

— Ти бачила Луна. Йому постійно незручно, він з цим живе. Але — ні, це не проблема. Знову ж таки, ми будемо працювати задля спільної мети. До того ж, ти і так уже все нам розповіла. Між нами немає більше таємниць, правда?

— Таємниць багато. Я просто ще не всі знаю.

— Я не буду розпитувати. А як щодо твого боса?

— Він дуже м’яка людина.

— Я так і подумав. У мене склалося враження, що коли ви удвох у кімнаті, то саме ти усім керуєш. То як — вечеря, пляшка гарного вина, а може, навіть свічки? Я заїду по тебе о сьомій — це, звісно, якщо не буде твого брата.

— Він поїхав.

— Чудово. Непростий у нього характер.

— Гантер всього лише піклується про свою маленьку сестричку.

— Я його розумію. Сьома?

— Сьома тридцять. Знайди якесь хороше місце, але не надто формальне. Жодних свічок. Ми обоє працюємо на уряд, тож поділимо рахунок.