Читать «Джон Ґрішем. Інформатор» онлайн - страница 121

— Я телефонував їм кілька разів, але вони надто зайняті. Жодного слова. Останню апеляцію відхилили вісім днів тому. Ми думаємо, що невдовзі буде призначено день страти. Адвокати Джуніора довго боролися, але наближається розв’язка.

— Ви розповіли про це Джуніору?

— Ми побачимося завтра. Він захоче знати, як зміниться його ситуація тепер, коли один із інформаторів зрікся своїх свідчень. Він довіряє вам, Лейсі, і я також.

— Дякую, але ж я не адвокат, що спеціалізується на кримінальних справах. Я й гадки не маю, чи це все ще має значення, адже минуло п’ятнадцять років. Існують певні часові обмеження на передачу нових доказів, але точніше я сказати не можу. Якщо ви шукаєте поради, то звернулися не до тієї людини, не до того адвоката. Я б допомогла, якби могла, але це мені не до снаги.

— Ви можете поговорити з його адвокатами у Вашингтоні? Я не можу з ними зв’язатися.

— А чому Джуніор не може цього зробити?

— Він каже, що у в’язниці завжди хтось слухає. Вважає, що телефони прослуховуються. А своїх адвокатів він не бачив уже давно. Брат думає, що вони почали забувати про нього тепер, коли кінець уже не за горами.

— Це не так. Якщо з’явиться інформатор з іншою історією і присягається, що копи та прокурор знали про фальшиві свідчення, розповість, що йому заплатили, — повірте, адвокати будуть у захваті.

— Думаєте, надія ще є?

— Я не знаю, що й думати, Вілтоне. Знову ж таке, я не фахівець у цих справах.

Він усміхнувся й замовк. Команда з родео промарширувала через фойє, усі в однакових черевиках і ковбойських капелюхах. Чоловіки тягли за собою валізи на колесах, які створювали багато шуму. Коли вони пройшли і гамір стих, Вілтон запитав:

— Ви бачились із Ліманом Гріттом, колишнім констеблем?

— Ні, але чула, що його звільнили. А що?

— Він хороша людина.

— Не сумніваюсь, що так і є. Чому ви про нього згадали?

— Можливо, йому щось відомо.

— І ви знаєте, що саме, Вілтоне? Не грайтеся зі мною в ігри.

— Я не граюсь. Його звільнив вождь. Стосунки у них не складалися. Його звільнили невдовзі після аварії. Різні чутки ходять. У племені неспокійно. Чорний хлопець і біла дівчина були в резервації опівночі, щось вишукували. А тоді хлопець загинув за загадкових обставин.

— І це підозріло, бо він темношкірий?

— Ні. Ми не зациклюємося на кольорі шкіри. Але гадаю, що ви зі мною погодитесь — це не просто так. Довгий час усі думали, що за казино стоять погані люди, які співпрацюють із нашими так званими лідерами. Зараз, нарешті, усе стало на свої місця. Та дехто, я маю на увазі вас із Г’юго, посмів з’явитися і почав ставити запитання. На хлопця чекав трагічний фінал. Вам пощастило вижити. Розслідування закрив наш новий констебль, людина, яка не викликає довіри. Багато чуток і гіпотез, Лейсі. І саме зараз, нізвідки, на горизонті знову з’являється Тодд Шорт, цього разу з іншою версією подій. Це вибиває з колії.