Читать «Джон Ґрішем. Інформатор» онлайн - страница 119
Джон Гришэм
Лейсі швидко подзвонила за вказаним номером з робочого телефону. Вілтон відповів, і вони трохи поспілкувалися. Чоловік зупинився у готелі за три квартали від Капітолію, він був там від учора і чекав на її дзвінок, а також хотів зустрітися віч-на-віч. В нього була важлива інформація. Лейсі запевнила, що уже їде, й негайно переказала зміст розмови Гейсмеру, чия надмірна опіка її уже дратувала. Він не заперечував, все-таки ця зустріч відбудеться у багатолюдному готелі в центрі міста, тож це не повинно бути небезпечним. Гейсмер наполягав, щоб Лейсі інформувала його про усі поїздки чи інтерв’ю, пов’язані зі справою Макдовер. Дівчина пообіцяла, але дуже сумнівалася, що зможе дотримати слова, навіть попри те, що бажання ризикувати у неї серйозно поменшало.
Як і домовлялися, Вілтон чекав на неї біля центрального входу. Вони знайшли затишний столик у барі в кінці вестибюля. Вирушаючи у подорож до великого міста, він одягнувся так само, як і в день їхньої першої зустрічі. Це було кілька тижнів тому, а здавалося, що пройшов цілий рік. У джинсовому одязі, на шиї та зап’ястку прикраси з намистин, довге волосся зібране у хвіст. Дівчина вкотре подумала, що Вілтон неймовірно схожий на свого брата. Поки вони чекали на замовлену каву, чоловік висловив своє щире співчуття з приводу смерті Г’юго — цей хлопець йому сподобався. Він запитав Лейсі про її травми й запевнив, що вона має чудовий вигляд.
— Що вам відомо про аварію? — запитала дівчина. — Про неї ходять якісь чутки?
У місті він говорив так само повільно, як і в резервації.
— Багато підозр, — відповів він дуже спокійно.
Офіціантка поставила перед ними чашки: чорну каву для Вілтона, лате для Лейсі. Після довгої паузи вона порушила тишу:
— Добре, я слухаю.
— Ім’я Тодд Шорт вам про щось говорить? — поцікавився Вілтон.
— Здається, десь чула. Підкажіть.
— Він був одним із двох інформаторів, які свідчили проти мого брата. У різний час перед судом копи посадили кожного з них у камеру Джуніора, а тоді забрали звідти через день чи два. Обоє брехали присяжним, стверджуючи, що Джуніор вихвалявся вбивством того покидька, якого заскочив у ліжку з дружиною. І у гніві вбив і її. Ці свідчення стали вирішальними у справі Джуніора.
Лейсі відпила ще ковток лате і кивнула. Їй нічого було додати, і вона не хотіла переривати співрозмовника. Тим паче, що зустріч призначив він.
— Коротше кажучи, невдовзі після суду Тодд Шорт зник. Так само як і другий, панк Дайгер Роблес. Минали роки, всі подумали, що їх обох убили, можливо, ті самі люди, що застрелили Сона і Ейлін. Та п’ятнадцять років потому Шорт знайшовся і ми поговорили.
Знову настала пауза, під час якої було випито ще більше кави. Лейсі вже збиралася запитати, чи не хотів би він розповісти щось про ту зустріч, як Вілтон роззирнувся навколо, прочистив горло і сказав:
