Читать «Джон Ґрішем. Інформатор» онлайн - страница 122

«Почекай, ось іще ФБР підключиться», — подумала Лейсі.

— Ви обіцяєте тримати мене в курсі?

— Це залежить від того, якою буде ваша відповідь.

— Я зателефоную адвокатам у Вашингтон, — пообіцяла вона. — Це найменше, що я можу зробити.

— Дякую.

— Переказуйте вітання Джуніору.

— Чому б вам самій його не відвідати? Багато відвідувачів там не буває, а схоже на те, що кінець уже близько.

— Так і зроблю. Він знає про Г’юго?

— Так. Я розповів.

— Перекажіть, що я заїду до нього, як тільки зможу вирватися звідси.

— Він буде радий це почути.

Лейсі переповіла цю розмову Майклу, потім переглянула справу Джуніора. Вона зателефонувала у адвокатську фірму в Вашингтоні; врешті-решт, їй вдалося висмикнути адвоката на ім’я Селзмен з ділової зустрічі. У його мегафірмі було близько тисячі адвокатів, які мали бездоганну репутацію і досвід роботи на громадських засадах. Слезмен і його колеги витратили величезну кількість часу на справу Джуніора, починаючи від моменту його засудження п’ятнадцять років тому. Лейсі повідомила, що Тодд Шорт воскрес із мертвих, та цього разу смерті йому точно не уникнути. Селзмен спочатку поставився до її розповіді скептично. Обидва інформатори зникли так давно, що в повернення Шорта було практично неможливо повірити. Лейсі зізналася, що не є експертом у цій галузі, й запитала, чи це ще не пізно.

— Ох, пізно, — відповів Селзмен. — Дуже пізно, але у нашому бізнесі не прийнято здаватися, ми йдемо до кінця. Я приїду так швидко, як тільки зможу.

Візит спеціального агента Еллі Пачеко до офісу ні для кого не став несподіванкою. Робочий день уже закінчувався, коли Пачеко по телефону сказав, що саме був неподалік і через кілька хвилин міг би зайти. Від часу зустрічі в офісі Луни минуло вже чотири дні. Як це не дивно, Пачеко не телефонував і не писав Лейсі.

Вони зустрілися в офісі Майкла, розсілись за його захаращеним робочим столом, і одразу стало помітно, що настрій Пачеко змінився. Його легка посмішка зникла. Він почав розповідати:

— Луна і я провели вчорашній день у Джексонвіллі, презентуючи цю справу нашому босу, й рекомендували йому відкрити розслідування, не зволікаючи. Ми прийняли вашу стратегію, згідно з якою першим кроком має стати спроба розкриття вбивства Г’юго Хетча. Водночас ми б зайнялися непростим завданням, а саме: спробували б проникнути у лабіринт офшорних компаній і відстежити гроші. Ми планували встановити постійне спостереження за суддею Макдовер, Філліс Тебен, вождем Каппелом і його сином Біллі й, можливо, навіть отримати ордер на прослуховування їхніх телефонів і розміщення «жучків» у офісах. Для початку нам потрібні були п’ять агентів зі мною на чолі операції. Та сьогодні вранці бос нам відмовив, аргументувавши тим, що ми не можемо витрачати наші ресурси на цю справу. Я трохи натиснув, але безуспішно, бо він чоловік рішучий і впертий. Тоді я поцікавився, чи можу взятися за справу з одним чи двома агентами в наступному місяці. Він знову відповів заперечно. Тож наша офіційна відповідь — це відмова. Мені дуже шкода. Ми зробили все, що в наших силах, тиснули на нього так сильно, як тільки могли, хоча за даних обставин «тиснути» — мабуть, не найкраще слово.