Читать «Джон Ґрішем. Інформатор» онлайн - страница 116

— Я теж одразу про це подумав. Він іще той пройдисвіт.

Луна злегка підняв долоню, й Хан замовк.

— Ще якісь докази?

— Так, останній. Впевнена, ви знаєте, що наш колега Г’юго Хетч загинув у автомобільній аварії на території резервації, — сказала Лейсі.

Чоловіки сумно кивнули.

— Отож, я була за кермом, коли це сталося. На мені зараз шарф, бо голову мені поголили в лікарні. Я отримала порізи, рани, струс мозку, маю купу швів, але вважаю, що мені пощастило. На жаль, я багато чого не пам’ятаю, але спогади поволі повертаються. Хай там як, мій друг і колега загинув на місці, і його смерть не була нещасним випадком. Ми вважаємо, що його вбили.

Гейсмер передав копії останнього доказу, й агенти взяли їх з уже більшою зацікавленістю.

Фото «пріуса» і «доджа рам»; фото з місця трагедії; висновки констебля; опис подушки і ременя безпеки, які не спрацювали; телефони та iPad, що зникли. І висновок, що хтось стояв за цим інцидентом, тобто вбивством, і цей хтось — це Ванн Дюбос і його банда. Лейсі та Г’юго дозволили заманити себе углиб резервації, бо їм пообіцяли інформацію, але це була пастка. Злочинці намагалися налякати їх, показати, що їхнє життя в небезпеці, дати зрозуміти, що вони не знають, із ким мають справу, і довести, що Дюбос не зупиниться ні перед чим, щоб захистити свою імперію. Маєрс стверджує, і поки що у них не виникало причин сумніватися в його словах, що ніхто із органів управління ніколи не пхав носа у справи казино й не ставив зайвих запитань. Першими стали РСП, тож Дюбос вирішив зробити переконливе попередження. Він знав, що РСП обмежені у слідчих повноваженнях, і дійшов висновку, що агенція не зможе боротися зі злочинністю. Тож якщо детективів трохи налякати — вони заберуться геть.

— Вау, — сказав Пачеко і відклав папери. — А ви не з тих, хто легко здається.

— У нас загинув товариш, — відповіла Лейсі. — Тож ми не облишимо цю справу.

— Але, на жаль, ми не маємо засобів чи повноважень, щоб належним чином розслідувати цю корупційну схему. Саме тому й звернулись до вас, — додав Майкл.

В голосі Луни вперше вчувся натяк на втому чи невдоволення.

— Навіть не знаю. Це може виявитися гучною справою, — сказав він.

Натомість Пачеко був готовий узятися до цієї справи.

— Це серйозне розслідування, — сказав він із усмішкою, адресованою Лейсі.

— Так, — відповіла дівчина. — Занадто велике для нас. Ми не можемо розслідувати організовану злочинність. Наша справа — це судді, які схибили і наробили дурниць. Вони діють неетично, але рідко порушують закони. Такого розслідування як це, у нас іще не було.

Луна відклав стос паперів і зімкнув руки за головою.

— Добре, ви не коп, але ви слідчий. Ви жили цією справою останніх кілька тижнів. Якби ви були на нашому місці, міс Стольц, з чого ви б почали?

— Я б почала із вбивства Г’юго Хетча. Звісно, тут я керуюся емоціями, але розкрити його простіше, ніж проникнути у сотні офшорних суб’єктів і відстежити кошти. Хтось викрав вантажівку. Можливо, інша людина була за кермом. Вони працювали на організацію, на людину, яка замовила це зіткнення. Як це не дивно, я вважаю вбивство своєрідним подарунком. Дюбос переоцінив свої можливості, погарячкував і зробив те, що може обернутися проти нього ж. Усе своє життя він провів у світі, де панують жорстокість і залякування. Іноді такі хлопці заходять надто далеко. Він відчув загрозу й інстинктивно завдав удару.