Читать «Джон Ґрішем. Інформатор» онлайн - страница 115

Пачеко скінчив першим і, щоб не відволікати боса від читання, зробив нотатки на берегах і чекав. Луна опустив свій примірник і промовив:

— Питання. Цей Джуніор Мейс засуджений до страти, але ви вважаєте, що він, можливо, не причетний до подвійного вбивства, про яке йдеться у попередньому документі?

— Правду кажучи, ми не знаємо, але Грег Маєрс вірить, що містера Мейса підставили і насправді він не винен, — відповів Майкл.

— Я бачилася з Мейсом у в’язниці, й він запевняв, що не винен, — додала Лейсі.

— Повірте, він не один там такий, хто запевняє що не винен, — іронічно зауважив Пачеко.

Він усміхнувся, але сміятися не став. Луна поглянув на годинник, а потім на папери перед Гейсмером і запитав:

— Скільки таких доказів у вас ще є?

— Небагато.

— У доказі №4 йдеться про саму суддю, — Гейсмер передав папку. — Тут є фото Макдовер перед одним із її будинків у «Кролячих перегонах», — повідомила Лейсі.

Пачеко подивився на світлини і зауважив:

— Не сказав би, що вона позує перед об’єктивом. Хто зробив ці фото?

— Ми не знаємо, — відповіла Лейсі. — У Грега Маєрса є інформатор, ми не знаємо, як його звати, бо й самому Маєрсу це невідомо. Вони спілкуються через посередника.

У дальньому кінці кімнати Хан іронічно хмикнув, так наче не вірив у все це.

— Це заплутана історія, але вам буде цікаво, — додала Лейсі дивлячись на Хана. — Тож повернімося до справи. Ми зібрали дані про Макдовер — небагато, бо вона намагається залишатися в тіні. Її партнерка у злочині, принаймні одна з них, — адвокат із нерухомості у Мобілі Філліс Тебен. Її фото ми взяли з місцевого довідника. Ці жінки не просто близькі, вони люблять подорожувати із розмахом і проводять разом багато часу. Вони витрачають значно більше, ніж заробляють. У папці ви знайде звіт про їхні мандрівки за останніх сім років.

Вочевидь, усе сказане заінтригувало ФБРівців. Усі троє заходилися переглядати доказ №4. У кімнаті знову стало тихо: чоловіки читали.

Лейсі допила свою каву. Минула вже година, відколи вони зайняли місця за цим столом, і поки що вона була цілком задоволена прийомом. Лейсі й Майкл не знали, якої реакції очікувати. Вони припускали, що зібрана інформація справить враження на агентів, але не могли уявити, як вони до неї поставляться. Тепер було зрозуміло, що увагу ФБР вони однозначно привернули. Навіть попри те, що в агентів було обмаль часу: складалося враження, що вони дуже поспішають.

Луна поглянув на неї:

— Наступний.

— Наступний доказ № 5, поки що ця папка найменша: це наші дії у хронологічному порядку, — сказала Лейсі, а Гейсмер передав документи. Агенти уважно прочитали й цю інформацію.

— Як відреагувала Макдовер, коли ви принесли їй скаргу? — запитав Пачеко.

— Вона була спокійною, — відповіла Лейсі. — Ну, і, звісно ж, усе заперечувала.

— Мені здалося, що вона злякалася, але мої колеги зі мною не погодились. Хоча не думаю, що її реакція важлива, — додав Майкл.

— Суддя, мабуть, і справді винна в чомусь, якщо вона найняла Едгара Кіллбрю, — зауважив Пачеко.

Досі мовчазний Хан теж докинув, здивувавши цим присутніх: