Читать «Дев’яносто третій рік» онлайн - страница 58

І Дантон, страшний Дантон вибухнув сміхом.

Сміх Дантона викликав у Марата посмішку.

— Кожен з вас має свого коника. Ви, Дантон, — Пруссію, а ви, Робесп’єр, — Вандею. Я теж висловлю свою думку. Ви не бачите справжньої небезпеки. А вона ось: кафе й шинки. Кафе Шуазель — якобінське, кафе Патен — роялістське, кафе Побачень нападає на Національну гвардію, кафе Порт-Сен-Мартен її захищає, кафе Регентства проти Бріссо, кафе Корацца — за нього, кафе Прокоп присягається ім’ям Дідро, кафе Французького театру присягається Вольтером, в Ротонді рвуть асигнації, в кафе Сен-Марсо лютують, в кафе Манурі сперечаються про борошно, в кафе Фуа — лаються і б’ються, у Перрона дзижчать фінансові трутні. Ось що насправді небезпечно.

Дантон уже не сміявся. А Марат не переставав усміхатися. Посмішка карлика страшніша за сміх гіганта.

— Ви кепкуєте з нас, Марат? — буркнув Дантон.

У Марата затіпалося стегно, — про це нервове тіпання всі знали. Він спохмурнів.