Читать «Дари недосконалості. Як полюбити себе таким, який ти є» онлайн - страница 79

БРАУН Брене

Більше вона нічого не сказала; просто стояла переді мною зі збентеженим виглядом і чекала відповіді.

Я всміхнулася і запитала:

— Що ви маєте на увазі?

Вона відповіла:

— Ви здаєтеся такою нормальною.

Я засміялася:

— Ну, зовнішність буває оманливою. Насправді я не така вже й нормальна.

Ми чудово поспілкувалися. Вона була матір’ю-одиначкою, вивчала психологію в університеті й обожнювала практичні заняття, проте її куратор відмовляв її від дослідницької роботи. Ми поговорили про роботу та материнство, і про те, якими уявляють дослідників. Виявилося, що мені бракує піддослідної миші, лабораторного білого халата і Y-хромосоми. Вона сказала мені: «Я уявляю собі літніх білих чоловіків, які працюють у лабораторіях і провадять досліди на мишах, а не заклопотану матусю, що вивчає емоції».

Дорога, яка привела мене до дослідницької кар’єри, аж ніяк не була прямолінійною — можливо, саме тому, за іронією долі, я почала досліджувати людську поведінку й емоції і заробляти цим на життя. Упродовж декількох років я то навчалася в коледжі, то брала тривалі академвідпустки. Під час цих «канікул» я працювала офіціанткою і барменкою, подорожувала автостопом Європою, часто грала в теніс... Ви вже зрозуміли.

Я відкрила для себе професію соціального працівника, коли мені було далеко за двадцять, і відразу зрозуміла, що знайшла себе. Я два роки надолужувала брак знань у коледжі, намагаючись підвищити свій середній бал і потрапити до знаного університету з факультетом соціальної праці. Саме навчаючись у коледжі, я закохалася в думку про те, щоб почати навчати і писати.

Змарнувавши декілька років, я закінчила з відзнакою Техаський університет в Остіні, отримала ступінь бакалавра із соціальної роботи у двадцятидев’ятирічному віці та негайно подала заяву в магістратуру Х’юстонського університету. Мене зарахували, я старанно вчилася, закінчила магістратуру і вступила в аспірантуру.

Навчаючись в аспірантурі, я відкрила для себе методи якісного аналізу. На відміну від кількісного методу, який полягає в проведенні тестів і зборі статистики для прогнозування і контролю соціальних феноменів, у якісному аналізі йдеться про виявлення закономірностей і схем, які допомагають краще зрозуміти феномен, який ви вивчаєте. Це однаково важливі підходи, але вони дуже різні.

Я послуговуюся методологією якісного аналізу, яка називається «обґрунтованою теорією». Мені пощастило навчатися у Барні Ґлейзера, одного з двох творців цієї методології, розробленої в 1960-х роках. Доктор Ґлейзер приїжджав із Каліфорнії і був у складі комісії під час захисту моєї дисертації як методист-консультант.

Основна передумова дослідження методом обґрунтованої теорії — почати роботу з якомога меншою кількістю упереджень і припущень, аби вибудовувати теорію, що ґрунтується на даних, отриманих у процесі дослідження. Наприклад, коли я почала дослідження, яке згодом назвала дослідженням щиросердності, то поставила собі два запитання: яка природа зв’язків між людьми і як вони діють? Вивчивши хороші і погані характеристики людства, я зрозуміла, що немає нічого важливішого за людську єдність, і захотіла довідатися більше про таємниці створення душевних стосунків між людьми.