Читать «Дари недосконалості. Як полюбити себе таким, який ти є» онлайн - страница 19
БРАУН Брене
Коли ми розмірковуємо над визначенням душевної близькості у стосунках і над тим, як легко переплутати технології з живим спілкуванням, нам потрібно також подумати, як розвінчати міф про самодостатність. Одна з найбільших перешкод на шляху до близькості — це велике значення, яке ми надаємо самодостатності. Невідь чому ми поставили знак рівності між успіхом і відсутністю потреби в інших. Багато хто з нас готовий простягнути руку допомоги іншим, але самі ми не наважуємося попросити про допомогу, коли вона нам потрібна. Ми наче поділили світ на «тих, хто пропонує допомогу» і «тих, хто допомоги потребує». Правда полягає у тому, що ми належимо до обох категорій водночас.
Від чоловіків і жінок, які живуть щиросердним життям, я чимало дізналася про те, як давати і приймати, але немає нічого важливішого за це:
Упродовж багатьох років я вважала важливою свою допомогу родині. Я допомагала у кризових ситуаціях, позичала гроші або дораджувала. Я завжди з радістю допомагала іншим, але ніколи б не зателефонувала братові або одній із сестер, аби попросити допомоги, особливо під час буревію сорому. Якби хтось саме тоді закинув мені, що я засуджую людей, яким допомагаю, я б затято заперечувала. Але тепер я розумію, що, ніколи не просячи допомоги і повсякчас пропонуючи її, я підвищувала власну самооцінку.
На момент зриву я потребувала допомоги. Мені необхідна була підтримка, дружня рука і порада. На щастя, я наважилася звернутися по допомогу до молодшого брата і сестер, і це цілковито змінило наші родинні стосунки. Я отримала дозвіл «розклеюватися» і бути недосконалою, а вони змогли поділитися зі мною своєю силою і неймовірною мудрістю. Якщо стосунки — це енергія, яка струменіє між людьми, ми повинні пам’ятати, що вона має текти у двох напрямках.
Шлях до щиросердного життя — це не дорога найменшого опору. Це дорога свідомості й відповідального вибору. І, якщо чесно, у певному розумінні це альтернативна культура. Готовність ділитися своїм досвідом, відчувати біль інших і підтримувати зв’язок із ними у цьому роз’єднаному світі — це не те, чого можна досягти мимохідь.
Виховувати у собі сміливість, співчуття і плекати стосунки з людьми означає дивитися на життя та людей довкола і казати: «Я тут, із вами, усією душею».
У пошуках сили кохання, душевної близькості й самодостатності