Читать «Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство» онлайн - страница 12

Похолодання викликало значні зміни в рослинному та тваринному світі. Протягом льодовикового періоду теплолюбні, рослини та тварини в Європі вимерли або змістилися на південь, поступившись місцем іншим, пристосованим до існування в нових, більш суворих природних умовах. Поступово на земній кулі встановився сучасний клімат, оформились теперішні ландшафти, набули сучасного вигляду флора та фауна. Важливішим чинником зміни природи дедалі більше ставала сама людина.

Багаторазові зміни природного середовища в четвертинному періоді відіграли неабияку роль у становленні і розвитку стародавнього суспільства. За умов пригніченого, залежного від природи існування первісних людей значення природних факторів в історичному процесі було досить великим. Не випадково суттєві зрушення в матеріальній культурі й фізичному типі палеолітичної людини збігаються із значними природними катаклізмами.

Відповідно до відмінностей у знаряддях праці та анатомічній будові людини палеоліт поділяють на два періоди: ранній (давній, нижній), що тривав приблизно від 3 млн до 40—35 тис. років тому, та пізній (верхній), який припадає на час від 40—35 тис. до 10 тис. років тому. В свою чергу, кожен з цих періодів поділяється на більші або менші відрізки часу — епохи. Так, у ранньому палеоліті виділяються три епохи: олдувайська (близько 3 млн — 1,5 млн років тому), ашельська (1,5 млн — 150 тис. років тому) та мустьєрська (150 тис. — 40—35 тис. років тому). Іноді мустьєрську епоху виділяють в окремий період — середній палеоліт.

Три послідовні епохи (оріньякська, солютрейська, мадленська) були виділені в пізньому палеоліті. Зрештою, однак, з’ясувалося, що пам’ятки, які відносили спочатку до двох перших епох, насправді існували паралельно. Тому стали говорити про єдиний оріньяксько-солютрейський час. Зараз терміни “оріньяк”, “солютре”, “мадлен” застосовуються здебільшого не як хронологічні, а як культурні поняття.

Серед речових залишків суспільно-економічних формацій минулого пам’ятки палеоліту є найдавнішими і тому виключно важливими для відтворення початкового етапу людської історії. Понад півтора століття вони привертають до себе увагу вчених різних країн і спеціальностей: археологів, палеонтологів, антропологів, геологів, палеогеографів, етнологів. Ледве не кожного року з’являються нові відкриття в цій галузі археологічної науки, одна за одною зникають “білі плями” з карти розселення первісної людини. Відомі на зорі науки про палеоліт лише на заході Європи залишки палеолітичного часу виявлені сьогодні в різних місцях Старого й Нового Світу. Давня ойкумена людини окреслюється тепер від Північного Уралу до південного узбережжя Африки й Азії та від Британських островів на Заході до американського континенту на Сході.

В цьому широкому ареалі найдавніших слідів людини територія України постає як один з найбільших і найяскравіших осередків палеолітичної культури.