Читать «Діти капітана Ґранта» онлайн - страница 9

– Здається, ви хотіли поговорити зі мною. Про що ж?

– Не з вами, – спохмурнів хлопчик, – ми маємо побачити лорда Гленарвана!

– Так, але лорда Гленарвана зараз немає, – сказала леді Елен. – Я – його дружина і, можливо, могла б чимось зарадити вам замість нього…

– Ви – леді Гленарван? – вигукнула дівчина. – Пробачте моєму братові, він просто надто нетерплячий. Лорд Гленарван помістив у газеті оголошення про судно «Британія»…

– Справді! – поспішно мовила Елен. – Але хто ви?

– Я – донька зниклого капітана Ґранта, а це мій брат.

– Міс Ґрант! О Боже мій! – вигукнула леді Елен, обіймаючи дівчину та цілуючи хлопчика в тугенькі щічки.

– Пані, – звернулася до Елен схвильована дівчина, – що вам відомо про «Британію»? Наш батько… Чи він іще живий? Благаю, скажіть нам!

– Люба дитино! Я не хотіла б вводити вас в оману та вселяти облудні надії…

– Кажіть же мерщій, пані! Ми так багато пережили, що зараз готові до всього.

– Бідні мої! – схвильовано промовила Елен. – Надія дуже мала, але, можливо, настане день, коли ви знову побачите свого батька.

Міс Ґрант більше не могла стримати сліз, і вони, як роса з листя, полилися з її очей.

Нарешті бурхливий напад гіркої радості минув, дівчина засипала Елен запитаннями, і та розповіла їй історію пляшки та переказала зміст послання, що було в ній.

Увесь час, поки Елен говорила, Роберт Ґрант не зводив із неї очей, слухаючи так уважно, ніби саме його життя залежало від слів цієї жінки. В уяві хлопчика постали всі жахливі події, які мав пережити його батько.

Міс Ґрант слухала мовчки, міцно стиснувши руки.

– Чи можу я поглянути на ті листи, пані? – спитала вона, щойно леді Елен закінчила розповідь.

– На жаль, я їх не маю: лорд Гленарван відвіз листи в Адміралтейство. Але я цілком точно переповіла вам зміст. Серед розмитих водою слів уціліло кілька цифр, у тому числі й широта, на якій сталася корабельна аварія. Але, на лихо, не вдалося дізнатися довготу.

– Менше з тим! – перебив її хлопчик. – Обійдемося без довготи!

– Авжеж, містере Роберте, – посміхнувшись, погодилася Елен, зачудована рішучістю молодшого Ґранта. – Адже нам і так відомо досить багато.

– Безперечно, пані, – сказала дівчина, – та мені б так хотілося побачити рядки, які написав наш батько!

– Сподіваюся, лорд Гленарван незабаром повернеться додому. Він має твердий намір добитися в Адміралтействі термінової відправки експедиції на пошуки капітана Ґранта.

– Він справді зробить це заради нас?

– Звісно, люба. Я з хвилини на хвилину чекаю чоловіка. Сподіваюся, до приїзду лорда Гленарвана ви обоє не відмовитеся побути гостями в нашому замку?

– Але ж, пані, ми для вас зовсім сторонні!

– Що ви, люба дитино! Ані ви, ані ваш брат не сторонні в цьому домі. І лорд Гленарван після повернення відразу розповість дітям відважного капітана Ґранта про все, що робиться задля майбутнього порятунку їхнього батька.