Читать «Діти капітана Ґранта» онлайн - страница 86

– А завдаток? – буркнув Геллі, простягуючи руку.

– Тримайте половину. – Джон Манґлс подав хазяїну брига гроші.

– Завтра до полудня щоб усі були на судні. Спізнитеся – ремствуйте на себе, нікого не чекатиму, – прохрипів цей мореплавець, запихаючи гроші до кишені.

Потому мандрівники покинули судно.

Елен і Мері Ґрант зраділи, дізнавшись, що відплиття вже завтра. Містер Олбінет запасався провізією. Майор заходився купувати зброю та боєприпаси, а Паганель придбав чудову карту Нової Зеландії. Малреді майже одужав після поранення, а Вілсону було доручено підготувати на «Макарі» приміщення для пасажирів.

Перше ніж відплисти, Гленарван вирішив іще раз побувати там, де тридцять сьома паралель перетинає берегову лінію материка. Він хотів поглянути на місце, де, як вони припускали, розбилася «Британія», і переконатися, що саме там «Дункан» захопили каторжники. Джон Манґлс теж поїхав із лордом. Господар готелю дав їм коней, і незабаром вершники вже рухалися на північ дорогою, що огинала Туфолдську затоку. Їхали мовчки.

Кожен куточок узбережжя вони обстежили якнайретельніше, проте і тут не знайшлося жодних ознак аварії «Британії». Нічого не знайдено було й такого, що стосувалося б «Дункана». Тільки Джон Манґлс відшукав на березі сліди покинутої стоянки, а поблизу Гленарван помітив матроську робу. На старому лахмітті стояло тавро Пертської виправної в’язниці – ото й усе підтвердження того, що каторжники тут нещодавно побували.

– Джоне, – гірко мовив Гленарван, – негідники були тут! Де ж тепер наші нещасні товариші з «Дункана»?

– Очевидно одне, – глухо мовив капітан, – їх не висадили на берег. А це означає, що всі вони загинули!

Треба було заявити про те, що сталося, представникові австралійських властей. Мер Ідена Томас Генкс насилу зміг приховати радість, коли дізнався, що Бен Джойс та його банда покинули континент. Полегшено зітхнуло і все місто, незважаючи на те що бандити, перше ніж утекти, скоїли ще один страшний злочин. Новину було негайно передано телеграфом до Мельбурна та Сіднея.

Потім Гленарван повернувся до готелю «Вікторія». Останній вечір в Австралії минув сумно. І тільки Паганель невідомо чому був пройнятий якимсь гарячковим збудженням.

2

Рифи поблизу невідомих берегів

Опівдні 27 січня команда «Макарі» почала вибирати якорі. З південного заходу дув рівний вітер, і п’ятеро матросів брига неспішно ставили вітрила. Вілсон хотів був допомогти, але Геллі гримнув на нього, заявивши, що він не потерпить, щоб на його судні пасажири пхали носа куди не слід. Зауваження стосувалося перш за все Джона Манґлса, який, помітивши незграбність матросів, не зміг стримати глузливої усмішки.

Нарешті бриг вийшов у відкрите море. Хоча на ньому було багато вітрил, та судно ледве рухалося. Тупий ніс, широке днище і занадто важка корма – «Макарі» був зразком тих незграбних вітрильників, які моряки називають «калоша».

Тільки близько сьомої вечора береги Австралії зникли за обрієм, а невдовзі не стало видно й іденського маяка. Море було неспокійне, і бриг досить відчутно гойдало. Усім остогидла задушлива рубка, а вийти на палубу пасажири не могли через сильний дощ.