Читать «Дім у Бейтінг Голлов» онлайн - страница 63

«Дніпро» чіткіше бачив цих двох. Той, вищий, спирався на молодшого. Молодший ніс на плечі два карабіни і допомагав пересуватися вищому. Видно, що вибилися з сил. «Нечай» пив холодну воду, від очікуваного бою йому пересохло у роті. Навкруги дзвеніло морозяне повітря і здавалося, «Дніпро» чув, як серце «Нечая» гатило у грудну клітку. «Нечай» пристав до куреня в одному із придністровських сіл. Після перевірки СБ його зарахували до чоти. У боях «Нечай» не бував, тому ним трясло. «Дніпро» штуркнув «Нечая» у плече, щоби той опанував себе. Від удару «Нечай» сповз до потічка і знову виліз на пагорб, прилігши біля «Дніпра».

Онуфрій ішов криволуцькими полями з поляком Сулковським.

З ночі Онуфрія покликав черговий, і Титєна, яка під ранок провалилася в сон, почула, що Онуфрій кудись збирається.

«Куди?»

«Та якась, мамо, тривога».

«Тебе на облаву не возьмут», - позіхнула.

«А ви звідки знаєте?»

І Титєна зловила тривожний Онуфріїв погляд.

Стрибків зібрали біля сільради. Стоячи на морозі, капітан Каплунов пояснював завдання.

«Видвигаемся в Павшовку, там на месте мой заместитель ст. лейтенант Лиференко поставит перед вами задачу».

«Та нині Йордан», - спробував нагадати Каплунову Онуфрій, але більшість поляків і навіть Сулковський засміялися.

«За неисполнение приказа - растреляю».

Ґрипс до надрайонової боївки СБ принесла вночі зв’язкова. Зайшла з боку північного присілку Білобожниці, й назвавши пароль, залишила папірець із шифром. Зранку, збираючись до школи, десятилітній син господині хати сховав ґрипс за пазуху і залишив на перерві у шкільному виходку в замаскованій шпарі, звідки її забрав кульгавий Йван, який розпалював у шкільних класах. Йван заніс ґрипс до іншої хати у центрі села. Хата була мурована і під бляхою. За Польщі там розташовувалася районова молочарня. У пивниці з кам’яним склепінням перебувала боївка СБ. На цілу пивницю пахло квашеною капустою з дерев’яних бочок і підгнилими, викладеними на соломі яблуками. У замаскованій частині пивниці, в глибині, стояв стіл, два крісла і ліжка. Кам’яні стіни були обшиті деревом. На столі - друкарська машинка і стос паперу. Усіх, кого СБ брало на допит, приводили сюди. Звідси допитуваних, зі зв’язаними руками і ногами, зі стиркою у роті, вивозили у найближчий гай, де їх ліквідовували.

Тридцятилітній слідчий СБ, який під протоколами допитів підписувався шифром 10/21, розгорнув скручену в тонку трубочку записку.

«Список сталінських вислужників.

Федоришин Тетяна, уроджена 1912 р. українка, освіта 4 кл. Заміжня, муж в Червоній армії з 1940 року. Уродженка села Пожежа, біднячка. Займається доносчяцькою роботою відносно нашого рев. руху, а саме: контактується з нач м.ґ.б. Ковтуновим, який приїздить до с.р та покликує Федоришин до с.р. на розмову з ним. А деколи заночовує в її хаті.

Федоришин Онуфрій, уроджений 1928 р., освіта 4 кл. нежонатий, працює на ріллі, бідняк, стрибок, батько в Червоній армії. Аби не їхати на Донбас, записався в стрибки. Ходить по селі з карабіном. Виїздить з гарнізоном на облави».