Читать «Дім у Бейтінг Голлов» онлайн - страница 60
Василь Махно
Потім капітана Каплунова прилишили у Львові, а звідти він приїхав до Чорткова боротися з бандитським підпіллям. Мешкав у Чорткові, де було більше війська, але воював у Білобожницькому районі.
Сходячи з горба стежкою, помітив, що у Тетяни Федоришиної у вікнах пробивалося світло.
«То ти, Паньку?» - запиталася Митриха, думаючи, що то «Штурк Панька в око» чогось навідався до неї.
«Каплунов, уполномочєнний», - відповів Семьон.
Титєна з каганцем у руках зустрілася з Каплуновим у сінях.
«Уполномочєнний», - ще раз нащось повторив Каплунов.
«А я контингент здала, а більше не маю».
«Німа і нє надо», - відповів Каплунов.
Він сів на бамбетель, а Титєна стала біля грубки, схрестивши на крижах руки.
«Муж гдє?» -запитав Каплунов
«На фронті», - відповідала Титєна.
«А может, в лєсу?»
«Не знаю, воєнкомат сказав, шо «пропав безвісти».
«А син в стрібках?», - поцікавився Каплунов.
«Самі знаєте».
«Знаю».
«Ти, - зробив паузу Каплунов, - як тєбя звать?»
«Титєна».
«Татьяна, то єсть?»
«У нас кличут Титєна».
«Знаєш, что убілі Стєфанішин?», - несподівано запитав капітан.
«Чула».
«А синок твой должен бил єхать на Донбас?»
«Та він же в стрибках».
«Та толку от нєго... А ти врємя зря-то нє тєряла прі фашистах, - зирнув на Тетяну Каплунов. - Вот, говорят, что с нємцами ти воділась в войну».
«Був тут один», - засміялася Титєна.
«Не отріцаєшь, то єсть».
«Я шо тут брехати, хлоп як хлоп».
«За ето ми тєбя арєстуєм».
«За що? Шо потки му дала?»
«Что? - не зрозумів Каплунов. - Что дала?»
«Зеленого вінка».
Каплунов устав, даючи зрозуміти Титєні, що розмову закінчено.
«Тєпєрь будєшь работать на нас, - сказав він. - Єжелі нє подпішєшь - арєстуєм тєбя і синка твоєго как врагов совєтской власті».
І витягнув із кишені приготовлений папірець.
«Яких ворогів? Та побійся Бога, Каплунов!» - крикнула Титєна.
«Тєбя - как фашистскую блядь», - холодним голосом сказав уповноважений. - «А синка - как уклонившегося от трудового отряда на Донбасе».
Титєна присвічувала собі каганцем і вголос почала читати розписку: «Я, Федоришин Тетяна Миколаївна, добровільно поступаю на роботу секретного сотрудніка під кличкою «Миколаївна» і буду добросовісно роботать, чтоб унічтожить бандитов».
«На місце Стефанишиної мене пхаєш?» - запитала, закінчивши читати.
«Всьо получішь от нас і синка твоєго прідєржим».
«Онуфрія не чіпайте, він іще дитина, тішиться карабіном. - І змінившись на лиці, додала. - Каплунов, не посилай його на облави».