Читать «Дівчата з 13-ї вулиці» онлайн - страница 71

І тоді в ній прокидався страх, бо Зося знала, що не знайде батьків, і доведеться самій повертатися додому, а вона ж не знає дороги й занадто змучена, щоб злетіти в повітря. І в цю мить пронизливого переляку, попри втому й сон, який уже огортав її мозок, дівчинка завжди розплющувала очі й здивовано помічала, що вона вдома, лежить у своєму ліжку й слухає казку. З її горла виривалося зітхання чи уриваний спазм, і за мить Зося вже спала спокійним дитячим сном.

— А їй щось сниться? — запитала вона згодом Магдину маму.

— Цього ми не знаємо. Ніхто не знає. Та сподіваюся, що коли їй сняться сни, то вони принаймні приємні.

— Певне, вам дуже важко… — сказала Зося те, про що думала відучора. — Пробачте.

— Нічого, — жінка ледь посміхнулася. — Нам, тобто мені й моєму чоловікові, дуже нелегко. Усе це впало на нас так несподівано… Зрештою, хіба можна якось заздалегідь підготуватися до нещастя? Ми були і є щасливою родиною. Намагаємося робити все, що можемо, аби Магда до нас повернулася. Це допомагає не збожеволіти. Знаєш, що ще мені допомагає? Віра в те, що все відбувається з якоюсь метою. Ми не завжди це усвідомлюємо, часто бунтуємо, впадаємо в розпач. А я віднедавна, причому незалежно від нашого нещастя, дошукуюся причини, чому зі мною щось сталося. Чому так і чому тепер? Це дає мені сили, бо іноді так віднаходиш сенс у цьому начебто безглуздому житті.

— Ви гадаєте, що все, із чим ми зіштовхуємося, має свої причини? Неначе ним керує хтось згори?

— На це питання ти мусиш відповісти собі сама.

Цілу годину, яку Зося просиділа в Магди, Агата простояла біля вікна своєї кімнати, сховавшись за фіранкою. Побачивши нарешті однокласницю біля хвіртки, вибігла на вулицю. Наздогнала її вже на Трав’яній.

— І що?

— Не ворушиться.

Агата навіть самій собі нізащо б не зізналася, що Зосині слова принесли їй полегшу. Коли вчора з’ясувалося, що Магда і є ця таємнича мовчазна блондинка, Агату цікавило лише те, кому з них трьох вдасться її розбудити. Бо в тому, що це таки вдасться, у неї не було сумнівів.

Її сни мусили щось значити, надто вже часто вони повторювалися. Агата сподівалася, що тепер Магда заговорить і прокинеться саме тоді, коли поруч буде вона. Інших варіантів Агата не припускала. Намагалася не припускати.

Від ранку Клаудія займалася лише коштами за квитки. Брала гроші, давала решту, записувала на аркушику, хто заплатив. Почувалася вона чудово. Стосик банкнот зростав із кожною перервою, у Клаудіїній торбі було майже вісімсот злотих. Їй рідко доводилося бачити стільки бабок відразу, і це справило на неї неабияке враження. Повна торба грошей! Клаудія нарешті зрозуміла, що значить відчувати себе багатою.

На великій перерві вона почала мізкувати, що б його наплести Агаті, щоб та звільнила її від обов’язку йти до Магди. Вона планувала похід з Агнешкою до «Золотих Терас», і це було найважливіше, бо ж Агнешка на неї не чекатиме. Тому Клаудія вигадала, що їй треба до стоматолога. Почала вдавано кривитися, мовляв, уночі так жахливо розболівся зуб. Дехто навіть поспівчував. Агата теж повірила.