Читать «Дівчата з 13-ї вулиці» онлайн - страница 2

На класній фотографії, зробленій якийсь рік тому, жодна ще не нагадує тих, на кого вони перетворяться невдовзі. Закинувши фотки на дно неприбраних шухляд, усі забули, що на Агаті тоді була гарненька помаранчева футболка! Дівчина вже давно одягається виключно в чорне. Лише чорні футболки, чорні брюки й чорні светри. Тоді в неї було темно-русяве волосся, тепер воно чорне, аж вилискує синявою, із довгою гривкою, яка спадає на очі. Тоді вона ще всміхалася в об’єктив! І що її того разу так насмішило? Може, фотограф сказав щось кумедне? Цього вже точно ніхто не пригадує. Це був звичайний день, на виховній годині їх просто всіх вирішили зігнати й зафоткати. Той тип просто хотів собі підробити, і випадково вловив щось, чи то пак когось, кого більше немає.

Тоді Агата ще не була найнестерпнішою, найзлостивішою й найв’їдливішою ученицею в усій школі. Була собі просто Агатою Вротек з 1-Б. А тепер досить сказати «Агата» — і вже зрозуміло, про кого мова. Учителі, наближаючись до її класу, глибоко переводять подих і пригадують собі всі знання із психології, проте цього й так замало. Завжди виходить, що цього не досить. Бо немає жодного дня, щоб Агата не влаштувала скандалу. Починається зазвичай із невинного запитання, яке стосується теми уроку, а закінчується нервами, криками, конфліктом.

Ніхто із класу не намагався збагнути феномену Агати. Звикли, от і все. Вона стала частиною пейзажу, як комин будівлі на Пожариського. Сидить собі сама, за останньою партою, оперши голову на руки, зосереджена, насторожена, чуйна. Ні з ким не дружить, якось так вийшло. Власне, їй мають бути вдячні, що вона глузує з учителів, проте її поведінка часто обертається проти класу. Роздратований учитель утрачає терпець і в нього виникає думка про помсту. Яким чином? Зрозуміло, що всі отримують більше домашнє завдання, частіше пишуть самостійні роботи, контрольні, їх ретельніше опитують.

Усі спроби виправити Агату, якщо взагалі комусь хотілося б докласти до цього зусиль, нічим би не закінчилися. З нею неможливо поговорити. Відразу озлоблюється й верещить. Зрештою, більшість класу однаково до неї не озивається, а їй, здається, байдуже. Вона замкнулася в собі, настовбурчила всі колючки, щоб ніхто й не намагався. Ото й усе.

Фотографія з першого класу свідчить, що Клаудія колись носила хвостики! Цього, мабуть, ніхто вже й не згадає. Зі своїми ямочками на рожевих щічках дівчина виглядає щонайбільше на одинадцять. Може, на це надихнула її Брітні Спірс, хоча вона дуже швидко перестала вдавати слухняну дівчинку. Клаудія, керуючись модою, а ще більше — своєю вдачею спокусниці, не залишала сумнівів, що час, коли вона була солодкою невинною дівчинкою, давно минув. Зрештою, такою вона собі ніколи не подобалася. Клаудію завжди приваблювали хлопці, від самого малечку. Їй подобалося перебувати в їхньому товаристві, притулятися до них, цілуватися, оголятися. Позбавлена будь-якого сорому, вона ставала легкою здобиччю, хоча сама так ніколи не думала. Була переконана, що саме вона крутить ними.