Читать «Дівчата з 13-ї вулиці» онлайн - страница 112

Малгожата Гутовська-Адамчик

— Дайте мені спокій! Усе я знаю!

— Справді?

— Ну, ніколи під час місячних і всяке таке…

— Ти що, здуріла?! — жахнулася Зоська. — Що значить «ніколи під час місячних»?! Адже овуляція настає приблизно посередині циклу!

— О Боже! І хто тебе просвіщав?

— Ну, так, узагалі. Балакали з дівчатами…

— Твоє щастя, що ти досі не залетіла. Зрештою, вагітність це ще не так страшно. Є ж іще й СНІД… — страхала Агата.

— Ой, дівчата, ну, чого ви до мене причепилися?

— По-перше, ми вже одного разу врятували твоє прекрасне життя, і я не уявляю, що тепер доведеться бігати ще й до інфекційної лікарні. Клаудіє, від цього помирають! Зосько, скажи їй, бо я вже сил не маю!

— Тобі щось про запобігання вагітності й певним хворобам відомо?

Про таке Клаудія вперше чула. Дивилася на Зосю спідлоба, розлючена, що вони взагалі порушили цю тему.

— Нічого вона не знає. Така ніби досвідчена, а думає, що дітей лелека в капусті залишає.

— Добре тобі, у тебе батько лікар… — намагалася захищатися Клаудія.

— А в тебе, здається, мати медсестра? — не поступалася Агата.

— То й що з того? Йди сама з нею поговори, а вже про таке, то й мови не може бути.

— З моїм батьком про вагітність? То, може, ти собі з ним побалакай, бо я пас. Зрештою, для чого існують гінекологи, якщо ти вже так прагнеш дізнатися…

— Вона не прагне, вона вже все знає. Від дівчат… — кепкувала Агата.

— А звідки мені бабки взяти на гінеколога? — буркнула Клаудія.

— Ну, звісно, краще дитину народити в п’ятнадцять років або років у двадцять прокинутися якогось чудового ранку з ВІЛ.

— Припиніть, бо мене зараз знудить!

— Вислухай нас, — спокійно й тихо сказала Зоська. — Жодна з нас справді не має хлопця, це факт. Тут ти нас випередила. Я не знаю, як це робиться, бо я досі дівчина. Може, я тобі й заздрю, бо ти через це вже пройшла, але по-перше, ніколи в житті я не зроблю цього при людях, по-друге, якщо в чомусь сумніватимусь, а по-третє, із тим, кому я не довірятиму. Може, це й звучить по-старосвітському, але моя гідність має свою ціну.

— Оце ти добре сказала! — схвально кивнула головою Агата. — Особливо про гідність.

— То ви вважаєте, що я така собі розпусниця, так?! — розлютилася Клаудія. — У мене немає гідності?!

— Як би це тобі, дитино, сказати… На мою думку, якщо я вже можу висловитися, тут абсолютно немає із чим спішити.

— Звідки ти знаєш? Ти вже колись це зробила?

— Ні.

— Ну, звичайно! Це як зі сліпим про кольори балакати!

— Може, так, а може й ні. Бо я таки щось знаю про цикл, овуляцію і плідність. І я хочу, щоб секс був пов’язаний із коханням.

— То й чекатимеш собі аж до смерті!

— Може й так, але мені це якось не заважає, а тобі, Зосю?

— Обидві йдіть до монастиря! — гарячкувала Клаудія. — Або задовольняйтеся самі під душем.

— Принаймні там гігієнічно!

— Як узагалі сталося, що від Магди та її улюбленого гурту ми перейшли до сексу? — здивувалася Зося.

— Було не чіплятися до мене!

— Ніхто до тебе не чіпляється. Ми просто хочемо, щоб у твоєму житті з’явився якийсь лад, сестро! — заспокоювала її Агата. — Ми тебе приручили. І тепер відповідаємо за тебе.