Читать «Дівчата з 13-ї вулиці» онлайн - страница 106

Клаудія глянула на Магду.

— Засиділася я в тебе. Шкода, що тебе цього разу не було з нами… Нині Зоська взагалі не озивалася. Може, їй перепало через нас? Ми з Агатою розпитували, а вона знай одне: «Ні!» та й «Ні!» Певне, бувають речі, гірші за прочуханку, ну хто б його зізнався, що в нього такі ненормальні старі? Вони всі химерні, але щоб настільки? Бідолашна Зоська.

— У нього хтось є! — байдужим тоном промовила Агата.

— Справді? — Зоська не вірила власним вухам. — Ти впевнена?

— Ну, якщо дівчина кидається хлопцеві на шию, то вона, скоріш за все, не сестра.

— Вони цілувалися? Ця дівчина із Патриком?

— І що ти ще хочеш почути? Якого кольору в неї білизна?

— Ти її знаєш?

— Треба нам із цим дати спокій. І тобі, і мені.

— А що я? Мені яке діло?

— Тим більше. А твої старі? Заспокоїлися?

— Вони ніколи не заспокояться. Образилися обоє страшенно.

— Чому? Бо ти їх не запросила?

— Ой, можна подумати, що їх цікавить якась шкільна вистава!

— Тоді в чому справа?

— «Які ж у тебе, Зосю, невиховані подружки! Стеж за своїм оточенням!» — перекривила батька Зося.