Читать «Дівчата з 13-ї вулиці» онлайн - страница 106
Малгожата Гутовська-Адамчик
Клаудія глянула на Магду.
— Засиділася я в тебе. Шкода, що тебе цього разу не було з нами… Нині Зоська взагалі не озивалася. Може, їй перепало через нас? Ми з Агатою розпитували, а вона знай одне: «Ні!» та й «Ні!» Певне, бувають речі, гірші за прочуханку, ну хто б його зізнався, що в нього такі ненормальні старі? Вони всі химерні, але щоб настільки? Бідолашна Зоська.
— У нього хтось є! — байдужим тоном промовила Агата.
— Справді? — Зоська не вірила власним вухам. — Ти впевнена?
— Ну, якщо дівчина кидається хлопцеві на шию, то вона, скоріш за все, не сестра.
— Вони цілувалися? Ця дівчина із Патриком?
— І що ти ще хочеш почути? Якого кольору в неї білизна?
— Ти її знаєш?
— Треба нам із цим дати спокій. І тобі, і мені.
— А що я? Мені яке діло?
— Тим більше. А твої старі? Заспокоїлися?
— Вони ніколи не заспокояться. Образилися обоє страшенно.
— Чому? Бо ти їх не запросила?
— Ой, можна подумати, що їх цікавить якась шкільна вистава!
— Тоді в чому справа?
— «Які ж у тебе, Зосю, невиховані подружки! Стеж за своїм оточенням!» — перекривила батька Зося.