Читать «Дівчата з 13-ї вулиці» онлайн - страница 104

— Ти мала рацію щодо Агнешки. Вона дуже підступна.

Агата глянула на неї, неначе прокинувшись.

— Агнешка? Ой, припини, усім це давно відомо.

— Вона була моєю найкращою подругою… Тобто… Я так думала… Власне, навіть не думала.

Агата вже хотіла сказати щось ущипливе, але подивилася на Клаудію, яка уникала її поглядом, і їй раптово перехотілося.

— Вона тобі подобалася. Агнешка самовпевнена і має гроші.

— Я дозволила вплутати себе, сама не знаю, у що.

— У забаву. Ти хотіла бути такою, як вона.

— Я більше не хочу, — прошепотіла у відповідь Клаудія, але Агата не почула її, бо саме пролунав перший дзвінок.

Коли дівчата зайняли свої місця, а світло згасло, наче у справжньому театрі, Агатине серце закалатало так, ніби це вона виконувала головну роль.

— Я на цьому не розуміюся, але мені подобається!

— Зоська така кумедна. Ніхто й не сподівався… Справді, дуже смішно! — Агата говорила сама до себе, але думала про хлопця, про якого ще кілька днів тому й гадки не мала, і який її зовсім не цікавив, а тепер раптом зробився таким важливим. Чого там приховувати, Патрик справив на неї велике враження. Балакаючи з Клаудією, вона водночас роздумувала, чи бачив він її в залі, чи помітив, як вона не зводила з нього очей і чи зауважив у них зацікавлення.

— Слухай, а вони нас бачать?

— Хто?

— Актори.

— Мабуть, що так. Адже вони на нас дивляться.

— Але ж ми сидимо в темряві.

Клаудія не розуміла Агатиного запитання. Воно видалося їй якимсь дивним. Нащо Зосьці їх бачити? Нехай краще зосередиться на своїй ролі, хоча було зрозуміло, що із цим у Зосі все гаразд. Під час вистави їй кілька разів аплодували, і оплески, хоча й цілком заслужені, її вочевидь приголомшили.

А потім був фінал і нові оплески. Агата відчувала неймовірне збудження. Дівчата побігли привітати акторів із чудовою грою, і біля класу, де влаштували імпровізований гардероб, побачили Патрика. Якась дівчина висіла в нього на шиї й аж пищала від захоплення. Агата ніби заціпеніла, вона стояла, роззявивши рота, мов загіпнотизована. Найгірше, що Патрик якимсь чином помітив її погляд. Це тривало секунду, від сили дві, не більше, але Агаті здалося безкінечністю. Пекучою від сорому нескінченністю.

«От і все!» — подумала вона.

Саме тоді вийшла Зоська. Патрика вона не помітила, зате угледіла Клаудію й Агату. Клаудія кинулась її обіймати, вигукуючи: «Браво! Браво!», і спантеличена Зоська не зрозуміла всієї складності цієї ситуації. Зрештою, вона думала переважно про себе. Від оплесків у неї паморочилося в голові, дівчина відчувала втому й щастя водночас, була неймовірно змучена і разом з тим така збуджена, що неодмінно хотіла продовжити цей вечір, відчувати піднесення й радість. Усе було так чудово, так неповторно. Вона вже з нетерпінням очікувала наступного разу, нового кастингу й репетицій, навіть, якщо це вимагатиме від неї ще більше зусиль.

— Ходімо до мене! — запропонувала вона, хоча спершу зовсім цього не планувала. Побачивши невпевнені обличчя дівчат, благально додала:

— Ну, будь ласка…

Щось у її очах геть не нагадувало врівноважену й раціональну Зоську. Тепер у них була якась дрібка шаленства, якого в ній завжди бракувало Агаті. А зараз виявляється, що воно завжди було, от тільки заховалося, зачаїлося невідомо-де, не на показ. Не для всіх.