Читать «Вона» онлайн - страница 43

— Так, саме для цього я тут.

— Ні. Тарас здається забув для чого ви тут. Забув, що на кону його життя. Ви маєте виправити ситуацію! — Назар так само суворо і стримано дивився на Марі.

— Я??? Виправити ситуацію!? — Марі не витримала. — Яку таку ситуацію я маю виправляти? Ви знущаєтесь з мене?

— Бути емпатом, означає відповідати і за почуття тих, кого ви рятуєте!

Марі аж рота роззявила, так вона була вражена знаннями Назара. Адже цей аспект її дару вона намагалась сама не згадувати. Для неї це було вже аж занадто. Хоча вона здогадувалась, що Назар про це знає. Але отак почути це було зовсім неочікувано.

— Я вас шукав. Ви думали я не довідаюсь про таку дрібничку? І оскільки ви знаєте про почуття Тараса і мовчите, то вся відповідальність виключно на вас!!! — Назар розвернувся і був уже майже в дверях.

— Я поговорю з ним. Я розумію. Я все зроблю.

— Дякую, — Назар озирнувся, і Марі вперше побачила на обличчі у Назара не стриманість і суворість, а сум. Назар знав про що просить. І чим доведеться пожертвувати. Він знав, що не має права просити про таке. І знав, що забирає у Марі і Тараса. Але вірив, що це на краще.

Розділ 20

Пригода ціною в життя

Приїхавши на те місце, яке бачила уві сні Марі вже було майже темно.

— Це воно, — відразу вийшовши з машини промовила Марі.

— Що воно? — спитав Дмитро, залицяльник, Анни, сподіваючись, що хоч зараз зав’яжеться розмова.

— Місце, яке ми давно хотіли відвідати), — відповіла Анна, сподіваючись що він не ставитиме зайвих запитань.

Дівчата вмовили Дмитра розвести багаття. Натомість самі, домовившись про все ще вдома, почали прочісувати берег річки. Марі описала хлопця, якого бачила уві сні. Тому погляди були спрямовані лише на хлопців з описаною зовнішністю чи принаймні схожими на такого. Людей було багато, бо був вихідний і напрочуд теплий день. Але швидко стемніло і розгледіти обличчя було дуже тяжко. Вони просто бродили уздовж берега і вдивлялись у людей і в сяюче полотно річки. Марі не знала, про що зараз думають її друзі, але в неї в голові вирував справжній шторм, думки вдарялись одна об одну і розбивались, мов бурхливе море об скелю. Марі не могла зосередитись. Вона просто інтуїтивно щось робила. І чомусь щиро вірила, що інтуїція її не підведе. Уже геть стемніло, час йшов і всі троє зійшлися на думці, що можливо це трапиться не сьогодні, а можливо геть не трапиться. Дівчата змерзли, бо були легко одягнуті, а про те, щоб узяти щось на ніч, годі й казати. Вони взагалі нічого не взяли з того, що зазвичай беруть на пляж, і напевно Дмитро це помітив, і його це зацікавило. Та дівчатам було на це щиро байдуже, вони взагалі не звертали на те уваги, а згуртувались біля багаття, щоб хоч трохи зігрітись.