Читать «Вона» онлайн - страница 102

Вона стояла спиною до зали і тому, відчувши когось за спиною, подумала, що це був Тарас.

— Привіт, Марі. Не думав, що побачу тебе знову.

Голос був пронизливий, стриманий, але такий єхидний. Марі впізнала цей голос. У неї все похололо всередині. Вона різко обернулась. Її обличчя було сповнене гніву і страху. Вона забула, що тримала келих у руках. Вона навіть не опустила очі, коли він в одну мить вислизнув з її рук, вдарився об підлогу і розлетівся на друзки, забризкавши її сукню червоними краплями.

ЦЕ БУВ САМЕ ВІН. Марі не могла сплутати.

Розділ 42

Болюча таємниця

На жаль, Марія, не могла навчити Марі всього, розповісти їй про все, захистити від усього. І тому Марі довелось переживати те, чого інколи вона навіть не могла збагнути. Марі вперше так надовго поїхала від Марії. Їй було лячно і самотньо. Тоді їй понад усе хотілось зустріти когось такого, як вона. Можливо, вони змогли б подорожувати разом. Уже декілька місяців поспіль вона переїздила з міста до міста, із села до села. І кожного разу вона сподівалась когось зустріти. Гроші уже геть закінчилися. Вона інколи підробляла, але заробітку, який вона отримувала не вистачало. Марія і Андрій і так надто багато допомагали їй. Тому вона й не розповідала, про те, що зараз взагалі без грошей.

Марі була в якомусь містечку. Це сталось пів року тому, але зараз зявилось в уяві ніби було лише вчора. Вона як завжди шукала відьму, яка б мала передати їй артефакт для того, щоб вбити тутешню валькірію. Вона знайшла її дім. Хвіртка у двір були відкриті, тому Марі увійшла у двір і прослідувала до будинку. Вона підійшла до вхідних дверей. Хотіла постукати, але раптом почула якісь крики з будинку, тому вона швидко приготувалась, тихо прочинила двері і попрямувала у бік, звідки лунали голоси. Та, наближаючись до кімнати, вона чітко розрізнила два голоси: то сперечався чоловік з жінкою. Вона погано чула про що мова, але коли трохи розслабилась, то збагнула, що загрози для життя немає. Марі вже опинилась у дверях, коли жінка, що стояла за столом, впершись у нього руками, заговорила, всім своїм виглядом демонструючи неприязнь до свого гостя.

— Я не хочу мати ніяких справ із тобою!!!

— Катерино, це може бути вигідно для нас обидвох, — чоловік хитро посміхнувся.

Чоловік був дуже високий на зріст, широкі плечі, сильне спортивне тіло, він був значно старший за Марі, але молодший за ту жінку, яку він назвав Катериною. Він мав гарну зовнішність, наскільки в цей момент могла розгледіти Марі. Раптом Марі зрозуміла, що вже його десь бачила. Це точно був він. Декілька тижнів тому, вона бачила його, ВОНА Б НЕ СПЛУТАЛА. Марі їхала в поїзді, а він сидів за декілька сидінь далі обличчям до неї. У Марі ніби щось стиснулось всередині, і вона дуже розхвилювалась, а серце шалено закалатало. Адже вона згадала, як він на неї дивився. Усю дорогу він не зводив з неї очей. Марі тоді це дуже лестило, адже він був надзвичайно гарний. І що найважливіше, було щось у його погляді таке… ніби він бачив Марі наскрізь. Бачив хто вона така. Він так до неї і не наблизився, а Марі зійшла з поїзда. Проте всі наступні дні вона весь час його згадувала. А раптом він такий як і вона? Чи зустрінуться вони ще колись? І ось він з невідомих обставин теж тут.