Вони сказали: «За що ти тримаєшся, брат?Мало в твоєму житті було бід і втрат?Мало крові й жовчі було в твоєму житті?Спитаєш у прокурора, які тобі світять статті».Вони заспокоювали: «Не переймайся ти так.Ось тобі всі адреси, ось квиток на літак.Вигребеш поступово, ти ж не останній псих.Потрібно вміти вчасно здати усіх.Ти постáрів, брат, тому давай без образ.Час змінився на краще – подивися на нас.Якщо дуже довго сидіти коло ріки,Рано чи пізно вниз попливуть мертвяки».Вони говорили про сім’ї та біржовиків,про трабли з бюджетом і афганських бойовиків,про польський ринок і про китайський прорив.Я їх спочатку слухав, а потім заговорив:«Я народився в країні, якої немає давно.Я сам її знищував і пускав на дно.Я ховав цю країну, коли вас ще не було.Так що не вам мені розповідати про родинне тепло.Я прийшов у цей бізнес з вулиці, ще за совка,і точно знаю, що класова рівність —найбільш нетривка.Я палив кооператорів у вісімдесятихі в дев’яностих бомбив фірмачів.Я ніде не вчився політекономії,і сам нікого не вчив.Я вивозив теплих банкірів у приміські ліси.Купував губернаторів і продавав голоси.Я, на відміну від вас, пам’ятаю про кожну з втрат.Бачиш цей шрам, синок? Це на мене впав банкомат.Навіть в двотисячних, коли з’явилися ви —діти лібералізму, вершники без голови,я топив кораблі й переходив босоніж моря,доки Варна й Констанца пам’ятали моє ім’я.І все, що ви знаєте про католиків та мусульман, —лише туман, густий прибережний туман,в якому ви губитеся, як піонери в кущах,або як невчéна піхота в травневих дощах.Немає жодних невірних і жодних святих,немає жодних праведних і жодних простих,жодних партнерів, жодних, синок, торгів —є лише наше сонце, вмерзле поміж снігів.Є лише наші жінки, які нам спиняють серця.Є лише наша подяка, як вигадка від Творця.Подяка, яку відчуває риба,коли ріка промерзає до дна.Бо там, де для вас триває партнерство,для мене триває війна.Є лише ті, кого ми ховали й кого несли,неважливо, де саме вони полягли, неважливо коли.Є лише наші радість і вміння, котрі не зникнуть ніде,А всі нюанси ведення бізнесузáвжди вирішить одна РГД.І що ви мені говорите про долари та рублі,нам із вами лежати в одній землі,а наша земля як віра – вона глибока й тверда,і з цього боку її повітря, а з того боку – вода.Час не змінюється, змінюємося ми,пробиваючись крізь сніги чи виходячи із тюрми,переходячи через кордони чи повертаючи давні борги,і якщо хто й прийде до нас на поминки – це друзі та вороги».І все, що я говорив їм і що вони говорили мені,виривалося з горлянок і запалювало вогні,і ці вогні горіли й танули, як маяки,на які виходили з темрявизомбі, привиди, мертвяки.
