Читать «Вибране: Королі і капуста. Оповідання та новели» онлайн - страница 395

— До самісінького останнього краю, — відповів я. — До найменших дробів.

— Як сумно, — мовив Пендергаст, — бачити своїх земляків у такому становищі.

— Що ти верзеш? — сказав Ліверпуль. — Я з аристократичного англійського роду.

— Заткни пельку! — відповів я Ліверпулеві. — Ти на території іноземної держави.

— І в такий урочистий день, — вів далі Пендергаст, — у цей ясний великий день, коли ми святкуємо перемогу над злом і народження християнської цивілізації.

— Ми помітили, — кажу, — панотче, що місто прикрашено квітами й прапорами, але не одразу збагнули, що за день ви тут святкуєте. Давненько не гортали календаря, навіть не знаємо до пуття, літо зараз чи осінь.

— Ось вам по долару, — каже Пендергаст і дістає дві величезні срібні чілійські монети. — Ідіть, діти мої, і проведіть нинішній святковий день як і годиться.

Смиренно подякувавши йому, ми поплентали далі.

— Поїмо? — спитав я Ліверпуля.

— Ти здурів, — відповів Ліверпуль. — Хто ж на їдло тринькає гроші.

— Гаразд, — погодився я, — коли питання стоїть так, то давай вип’ємо по маленькій.

Зайшли ми в шинок, узяли кварту рому і одразу ж на узбережжя, під тінь кокосової пальми, щоб відзначити там свято.

Дві доби я їв тільки апельсини, отож ром одразу вплинув на мене, і я тут-таки відчув, що не можу терпіти англійців.

— Вставай, Ліверпулю, — кажу, — вставай, жалюгідний вихідцю з конституційно-монархічної деспотії. Зараз ти матимеш ще один Банкер-Хілл Пендергаст, найблагородніший із людей, велів нам відзначити свято належним чином, і я зроблю все, щоб гроші його не пропали.

— Іди ти ось туди й туди, — сказав Ліверпуль — і я лупонув його лівою під праве око.

Ліверпуль був колись справжнім бійцем, однак алкоголь і погані компанії перетворили його на ганчірку. За десять хвилин він лежав на піску й просив пардону.

— Вставай, — сказав я, б’ючи його під ребро, — вставай і йди за мною.

Ліверпуль поплентав за мною, витираючи кров на лобі й під носом. Я привів його до дверей Пендергаста й попросив превелебного вийти надвір.

— Подивіться, сер, на нього, — кажу я, — це останки того, хто вважав себе гордим британцем. Ви дали нам два долари й веліли відзначити свято. Ура! Хай живе зоряно-смугастий прапор!

— Боже мій! — вигукнув Пендергаст, здіймаючи руки. — Влаштувати бійку в такий день! У світлий день Різдва!

— У світлий день Різдва?! — спитав я. — К бісовій мамі! Хіба сьогодні не четверте липня?

— Щасливого Різдва! — закричав червоно-біло-синій какаду.

— Віддам за шість доларів, — сказав Бібб Стрибунець. Пташина переплутала свої кольори й не розбирається в святах.

Маленькі шедеври великого майстра

Жодного нудного рядка: що не абзац — то несподіванка, яка то вибухає сміхом, то примушує стрепенутися, кидаючи вам виклик, то неначе штрикне під ребра, кепкуючи з вашого переляку...

Ф.Патті

Читацький інтерес до творчої спадщини О.Генрі вже понад століття залишається навдивовижу стійким: на нього не впливають ані досить стримані вердикти критиків та істориків літератури, які відводять цьому письменникові вельми скромне місце в лоні американської національної традиції, ані поява нових яскравих зірок на літературному небосхилі, ані періодичні сплески попиту на широко розрекламовані “бестселери”, які змінюють один одного на полицях книжкових магазинів, приносячи видавцям величезні прибутки. Перекладені багатьма іноземними мовами новели О.Генрі й сьогодні перевидаються мільйонними накладами на всіх континентах, а його афоризмами активно послуговуються і відомі політики, і пересічні громадяни в різних країнах світу. Розроблені ним “рецепти” новелістичного письма стали своєрідним хрестоматійним каноном для тих, хто опановує основи письменницької майстерності в літературних школах та інститутах. Ще в 1918 році Американська академія образотворчих мистецтв і музики заснувала премію імені О.Генрі, якою щорічно нагороджують автора найкращого короткого оповідання, надрукованого в американській пресі. Серед тих, хто свого часу був удостоєний цієї почесної нагороди, такі визнані майстри слова, як Юдора Велті, Фленнері О.Коннор, Джойс Керол Оутс.