Читать «Вибране: Королі і капуста. Оповідання та новели» онлайн - страница 368
О.Генрі
— Скільки часу ви його зможете тримати? — питав Вілл.
— Сили в мене вже не ті, що колись, — каже старий Дорсет, але думаю, що за десять хвилин можу ручатися.
— Цілком достатньо, — каже Білл. — За десять хвилин я перетну Центральні, Північні й Середньо-західні штати і добігатиму до канадського кордону.
І хоч ніч була дуже темна, і Білл був дуже гладкий, а я непоганий бігун, мені пощастило догнати його тільки за добрі півтори милі від міста.
Коловорот життя
Мировий суддя Бинаджа Віддеп сидів на порозі суду й смоктав бузинову люльку. На обрії, застигши на півдорозі до зеніту, височіло сіро-голубе в полудневому мареві пасмо Камберлендських гір. По-дурному кудкудакаючи, головною вулицею селища бундючно прошкандибала зозуляста курка. Почалось рипіння коліс, і на дорозі, здіймаючи куряву, з’явилася запряжена биком бідарка, в якій сиділи Рейсі Білбро та його жінка. Бідарка зупинилася біля дверей суду, і подружжя злізло на землю. Сам Рейсі складався з засмаглої, аж коричневої шкіри і жовтої чуприни над нею на висоті шести з чимось футів. Незворушний спокій облягав його, мов сталеві лати. А жінка його, загорнута в чималу кількість ситцю з багатьма гострими кутами й припорошена нюхальним тютютном, була якась незграбна і стомлена від туманно усвідомлюваних бажань. Крізь усе це проглядав глухий протест ошуканої юності, яка ще не помічає, що вже відходить.
Мировий суддя з поваги до своєї гідності встромив ноги в черевики й відсунувся, даючи подружжю ввійти.
— Ми, знацця, — мовила жінка голосом, як ото гуде вітер у сосновому гіллі, — хочемо розлучитись. — Вона глянула на Рейсі, аби впевнитися, що в тому, як вона виклала суть справи, він не завважив якоїсь помилки, неясності, невиразності, небезсторонності чи прагнення до особистої вигоди.
— Так, розлучитися, — повторив Рейсі, поважно кивнувши головою. — Ми, знацця, ніяк не можемо вжитися. Коли чоловік і жінка дбають одне про одного, то й то самота в горах заїдає. А коли вона сичить, мов дика кішка, або сидить, надувшись, як сова, то чоловікові з такою жити несила.
— Коли він казна-яке ледащо, — не дуже завзято мовила жінка, — вештається без діла з різною поганню та контрабандистами, а потім вилежується, нажлуктавшись самогону, та ще морока зі зграєю його шолудивих собак — їх треба годувати!
— Коли вона жбурляє покришками від каструль, — у тон їй відгукнувся Рейсі, — та ще ошпарила окропом найкращого в усьому Камберленді мисливського пса, варити чоловікові їсти їй аж з душі верне, а вночі не дає спати, все гризе за якісь дурниці!
— Коли ж він нічого заробити негоден, та ще на всі гори прославився як нікчема, то хіба тут до спання?
Мировий суддя неквапливо взявся до виконання своїх службових обов’язків. Підсунув до прохачів єдиний стілець і дерев’яний ослін. Розгорнув звід законів, що лежав на столі, і пробіг очима перелік статей. Потім протер окуляри і підсунув до себе чорнильницю.
