Читать «Вибране: Королі і капуста. Оповідання та новели» онлайн - страница 339

У елморському банку тільки-но зробили підвал з сейфом для зберігання цінностей. Містер Адамс дуже ним пишався і кожного примушував його оглядати. Підвал був невеличкий, але мав нові патентовані двері. Вони замикались трьома сталевими засувами, які мали годинниковий механізм і ставали на місце від одного повороту ручки. Містер Адамс, сяючи усмішкою, пояснював його дію містеру Спенсеру, який ввічливо слухав, але, здавалося, не дуже розумів ці пояснення. Двоє дітей, Мей та Агата, були захоплені блискучим металом, чудернацькими годинниками та кнопками.

Поки вони були зайняті цим, до банку ввійшов, наче прогулюючись, Бен Прайс і став, спершись на лікоть та поглядаючи час від часу за поруччя. Касирові він сказав, що йому нічого не треба, він тільки почекає тут одного знайомого.

Раптом пролунав жіночий зойк і знялась метушня. Непомітно для дорослих дев’ятирічна Мей у запалі гри замкнула Агату в підвалі. Вона зачинила двері на засуви та повернула ручку комбінованого замка так, як це робив містер Адамс, коли показував сейф.

Старий банкір кинувся до ручки і рвонув її з усієї сили.

— Двері не можна відчинити, — простогнав він. — Годинник та сполучний механізм не заведені. Мати Агати знову істерично скрикнула.

— Тихо! — сказав містер Адамс, піднімаючи тремтячу руку. Замовкніть усі на хвилину! Агата, — покликав він якомога гучніше. — Слухай мене!

У тиші, що настала, до них долетів ледве чутний вереск дитини, яку в темному підвалі охопив панічний жах.

— Дитинко моя дорога! — голосила мати. — Вона помре від жаху! Відчиніть двері! О, зламайте їх! Невже ви, чоловіки, нічого не можете зробити?

— Ближче ніж у Літл-Року нема нікого, хто міг би відчинити ці двері, — промовив містер Адамс тремтячим голосом. — О Господи! Що робити, Спенсер? Дитина... вона не витримає там довго. У підвалі не вистачить повітря, а крім того з нею зробляться судоми від жаху.

Мати Агати, втрачаючи розум, била в двері підвалу кулаками. Хтось навмання запропонував динаміт. Аннабел повернулась до Джиммі, її великі очі були повні болю, але вона ще не втратила надії. Жінці здається, що нема нічого неможливого для мужчини, якого вона обожує.

— Чи не можете ви зробити що-небудь, Ральф? Спробуйте!

Він глянув на неї з дивною, м’якою посмішкою, яка з’явилась на його губах та в його проникливих очах.

Аннабел, — сказав він, — ви подаруєте мені цю троянду, яку ви носите?

Ледве вірячи, що вона правильно його зрозуміла, Аннабел зняла бутон троянди, приколотий до її сукні, і дала йому. Джиммі віткнув його у жилетну кишеню, швидко скинув піджак і засукав рукава. З цього моменту зник кудись Ральф Д. Спенсер, а його місце зайняв Джиммі Валентайн.

— Відійдіть геть від дверей, усі відійдіть! — коротко скомандував він.

Він поставив на стіл свій чемоданчик і відкрив його. Здавалося, що з цієї хвилини він перестав усвідомлювати присутність інших. Тихо насвистуючи про себе, як він завжди чинив за роботою, Джиммі швидко розклав по порядку дивні блискучі знаряддя. У глибокій мовчанці, не рухаючись, всі стежили за ним, наче зачаровані.