Читать «Вибрані твори. Том I» онлайн - страница 14
Бернард Шоу
Андерсон. Амiнь!
Дядьки i тiтки. Амiнь!
Рiчард. Моя мати не каже «амiнь»!
Мiсiс Даджен
Хоукiнз. Це дуже недоладно i погано складена духiвниця, мiсiс Даджен; хоча
Андерсон
Хоукiнз. Суд ствердить її, а не ту.
Андерсон. Але чому, коли та бiльш вiдповiдає формальним вимогам закону?
Хоукiнз. А тому, що суд завжди вирiшить справу на користь чоловiка та ще й старшого сина, а не жiнки. Я попереджав вас, мiсiс Даджен, коли ви покликали мене, щоб написати ту духiвницю, що це нерозумно, i якщо навiть ви i примусите чоловiка пiдписати її, вiн не заспокоїться, доки не знищить її. Але ви нехтували мої поради. А тепер мiстер Рiчард тут голова дому.
Це служить сиґналом для всiєї компанiї. Андерсон бере свiй капелюх з вiшалки i пiдходить до дядька Вiльяма, що стоїть коло камiна. Тайтес знiмає з вiшалки речi Джудiт i подає їй; тi, що сидiли на канапi, й собi пiдводяться, розмовляють з Хоукiнзом. Мiсiс Даджен, вiднинi стороння особа у власному домi, стоїть нерухома, пригнiчена тягарем суворого до жiноцтва закону, проте вона не сперечається, бо звикла скорятися всiм ударам долi, сприймаючи їх як доказ величi тiєї сили, що їх посилає, та своєї нiкчемности. Варто пригадати, що за тих часiв Мерi Волстонкрафт була ще вiсiмнадцятирiчним дiвчам i її «Захист жiночих прав» побачив свiт лише через чотирнадцять рокiв пiсля того. Виводить мiсiс Даджен з цього остовпiння лише поява Ессi, яка повертається з глечиком. Вона несе воду Рiчардовi, але мiсiс Даджен зупиняє її.
Мiсiс Даджен
Ессi перелякано силкується вiдповiсти, але не може.
Як ти смiла пiти, не спитавши мене, пiсля того, що я тобi наказувала?
Ессi. Вiн просив напитися...
Джудiт
Ессi мовчки показує на Рiчарда.
Рiчард. Що? Я?
Джудiт
Рiчард. Так, здається, я просив!
Ессi