Читать «Ваш вихід, або Блазнів ховають за огорожею» онлайн - страница 11

Думаю, патріотизмом тут пахне менш за все.

Егоїзмом пахне.

— Денис знову прогуляв школу, — сказала Наташка. Я спиною відчував її погляд: напружений, очікувальний. — Мені дзвонила завуч.

Намагаючись відмовчатися, ховаю конверт у бюро. Вдаю, ніби порпаюсь у паперах. Як на те, під руку не трапляється нічого путнього, окрім старезного вірша, написаного до народження сина. «Тілі-бом, тілі-бом, йде пологовий обертом…» Папір потерся на згинах, чорнило вицвіло.

Давно минулі дні…

— Ти абсолютно не займаєшся дитиною. Вчора від нього пахло пивом.

Вечірній моціон. Наталі треба скинути напругу дня. Насправді Дениско не такий вже й поганий. Вчиться нормально. Ходить на карате: я поряд з ним — немічна нікчема. Леонід Петрович, Денисів тренер, дуже добре про нього відгукується. Отже, пивом? У його роки я пив за гаражами нудотно-солодку настоянку «Полуничка», закушуючи скибочкою «Докторської». А одного разу, підгулявши в компанії друзів-телепнів, став розкидати по двору порожні пляшки — цілковито впевнений, що за ніч вони ляжуть у борозну, зійдуть і заколосяться.

Мені теж завуч додому дзвонила.

— Йому через рік вступати! А він сам не знає, чого хоче!

— Я теж не знав…

Оце дарма. З дружиною, що захотіла виговоритись, треба мовчати. Як партизан. Як Аладдін у казці. «І зустріне тебе в підземеллі жінка, лицем подібна до матері твоєї, кличучи „Сину! Сину мій!“ — але стережися, бо, вимовивши хоч слово, пропадеш і навіки залишишся там…»

Тепер це надовго. Коли прийде Дениско, йому вже нічого не залишиться. Крім курки із захололими макаронами. Решту отримаю я.

— Воно і видно! Подивися на себе! Ти хочеш сину такої ж долі?

Наташка розчервонілася, очі горять праведним гнівом. Ми дуже любимо один одного. Це правда. Ми обидва дуже любимо Дениска. Це теж правда.

Ми — всі троє — дуже часто чіпляємося гострими кутами. Від любові.

І це куди беззаперечніша правда, ніж дві попередні.

Сідаю на диван. Я знаю, що відбуватиметься у найближчі двадцять хвилин. Архітектоніка п'єси, зіграної вже тисячу разів. Експозиція і зав’язка благополучно відбулися. Тепер — розвиток дії, кульмінація і розв'язка. Постановочний план затверджений худрадою нині, і повсякчас, і на віки віків, амінь. Головне — вчасно подавати репліки, терпляче чекаючи завіси. Не пускаючи драму досередини. Формально будучи учасником, залишатися глядачем.

Китайська забавка «Куля-в-кулі». Куля в кульці, і в кульці, і ще в кулі…

Спадок.

Наташка заводиться відразу:

— З тобою коли-небудь можна поговорити серйозно?!

Блазнів ховають за огорожею

Акт I

Дія перша

Їдальня в квартирі Смолякових.

На задньому плані велике, чотирьохстулкове вікно. Дві стулки посередині відкриті. За ними, на заднику, зображено пейзаж, який видно тільки з третього поверху: гілки квітучої акації і частина вулиці, напівприхована листям. Видно пластикову вивіску «Друге життя: дешевий одяг з Європи».

Валерій сидить в лівому кутку сцени, на дивані. Звідкись, імовірно, з чужої машини, долинає «Ай-яй-яй, убілі нєгра, убілі…»