Читать «Вірші на жалісний погреб Петра Конашевича-Сагайдачного» онлайн - страница 3

Петро Сазонович Балика

ТРЕТІЙ

Нащó в печалі тоне, живучи, чоловік,Що так короткий має в світі цьому вік?Багатство, мужність, слава, сила – все минає,Тривалого нічого не було й немає.У лицарі це можна нашому уздріти, —Що так, а не інакше, твориться у світі.Чи мав здоров’я мало, сили а чи грошей,Не був поставно дужий, владою хороший,Чи докторів забракло на його хворобу?На смерть немає ліків – все одходить Богу!Мов тінь і цвіт, сон, трави всі зів’януть мають,Як народились голі, голі умирають.Поглянь: усяка похіть, наче дим, зникає,Хто ж волю творить Божу – вічно протриває.Із випадку чужого приклад треба брати,Усяке лихочиння пильно оминати.Нічого-бо лихого не іде до неба,Тож очищайте душу так, як є потреба!

Іван Сакович

ЧЕТВЕРТИЙ

Ідеш од нас, гетьмане милий,Котрий короні був зичливий.Ти у крові, бо впав у полі,Життя скінчив по Божій волі,Вітчизну сміло боронивши,Своє здоров’я не щадивши.Вікам потомним слава вічнаОд дій твоїх прийде велична,її ти набував звитяжством,Із запорозьким брав лицарством,Вождем котрого був відважним,А ворогам вітчизни страшним.Дійшов кінця земного бою,У вічнім одпочинь покою.По тих земних трудах і працяхУже спочинь в ясних палацах,Що їх постійно ти жадавІ добрим ділом набував.

Теофілакт Іванович,

Бурмистрович К[иївський]

П’ЯТИЙ

Я теж вам хочу кілька прикладів назвати,Як готувались люди власну смерть прийняти.Собі різноманітні побудки чинили,Гроби, надгробки, труни за життя робили.Чинили так не лише в світі християни,Але також невірні в давнину погани.Про смерть свою потрібно людям пам’ятатиІ добрими ділами душу гартувати.Філядельф, цар Єгипту, смерть не забував,Печальний образ завше при столі тримав:Там голову, бувало, з мертвого якогоНа стіл несли й волали до царя живого:«Чи зможеш ти, о царю, голову пізнати,Прийде година, буде так твоя лежати».Можливо, і про неї будуть говорити:«Чи проста, чи царева – годі розрізнити!»Робив так цар Філядельф і його дворяни,Що ж чините сьогодні в світі, християни,Котрі вік у розкошах власний протрачаєте,Про смерть, суд, пекло, царство мало пам’ятаєте?

Іван Тарнавський,

Протопопович К[иївський]

ШОСТИЙ

Як царі, було, грецькі на царство ставали,То з тріумфом у місто їх упроводжали,їм тривалого щастя відтак віншувалиІ дарунки усякі їм офірували.Муляри в тому часі до них заявлялись,Різних мармурів штуки навіч подавались,Із якого каміння, в обранців питали,їм гроби поробити майстри оті мали?Це чинили царям так в Константинополю,Аби в пам’яті мали вони Божу волюІ на щастя щоб в світі цім не покладались,А про смерть щоб всечасно свою пам’ятали.Хай би знали, що світу і честь, царська слава,І багатство минають, як тінь, сон і пара.

Теодор Скаревський

СЬОМИЙ

Северус-імператор, як жив, наказавСобі труну зробити і в неї лягав,Труну поцілувавши, труну обіймавІ до труни своєї отак промовляв:«О труно, як здолаю в тобі уміститись,Коли я світом цілим не міг насититись,Країв мені багато тепер підлягає —В чотири дошки взяти мене обіцяєш!»

Леонтій Балика,