Читать «Війна і мир 3-4» онлайн - страница 491

318

— Ми належимо до різних таборів, але це не перешкоджає мені поважати її за її заслугами. Вона така нещасна,

319

— Ваші відомості можуть бути вірніші за мої,

320

— Але я з певних джерел знаю, що цей лікар дуже вчений і вмілий чоловік. Це лейб-медик королеви іспанської.

321

дотеп,

322

— Я вважаю, що це чудесно!

323

герой Петрополя.

324

— Імператор відсилає австрійські прапори, дружні й заблудні прапори, які він знайшов поза справжнім шляхом,

325

— Чудесно, чудесно,

326

— Це Варшавський шлях, можливо,

327

— Яка сила і Який стиль!

328

— Ви побачите,

329

ангіни,

330

лейб-медик королеви іспанської

331

візітів співчуття,

332

проте, хоч іноземець, росіянин у глибині душі,

333

нашим найласкавішим володарем

334

полум’я якої освітлювало його шлях.

335

горя

336

— Ви привезли мені погані вісті, полковнику?

— Дуже погані, ваша величність, залишення Москви.

— Невже віддали мою древню столицю без битви?

337

— Чи вступив ворог у місто?

— Так, ваша величність, і в цю хвилину Москва являє собою згарище. Я залишив її охоплену полум’ям,

338

— З усього, що відбувається, я бачу, полковнику, що провидіння вимагає від нас великих жертв. Я ладен скоритися його волі; але скажіть мені, Мішо, якою залишили ви армію, коли вона без битви покидала свою древню столицю? Чи не помітили ви в ній занепаду духу?

339

найласкавішого володаря,

340

— Государю, чи дозволите ви мені говорити одверто, як личить прямому воїнові?

— Полковнику, я завжди цього вимагаю,

341

Не приховуйте нічого, я неодмінно хочу знати всю правду.

342

гри слів.

343

— Государю! Я залишив усю армію, починаючи з начальників і до останнього солдата, без винятку, у великому, розпачливому страху...

344

— Як так?

345

Хіба мої росіяни можуть занепасти духом перед невдачею... Ніколи!

346

— Государю, вони бояться лише того, щоб ваша величність з добрості душі своєї не вирішили укласти миру. Вони горять від нетерпіння знову битися і довести вашій величності жертвою свого життя, наскільки вони віддані вам!..

347

— Ви мене заспокоюєте, полковнику!

348

— Ну, то повертайтеся в армію,

349

скажіть хоробрим людям нашим, скажіть усім моїм підданим, скрізь, де ви проїдете, що, коли в мене не буде більше жодного солдата, я сам стану на чолі моїх любих дворян і добрих селян і вичерпаю таким чином останні засоби моєї держави. Цих засобів більше, ніж думають мої вороги,

350

Але якби призначено було божественим провидінням,

351

щоб династія наша перестала царювати на престолі моїх предків, тоді, вичерпавши всі засоби, що є в моїх руках, я відпущу отаку бороду і скоріше піду їсти саму картоплю з останнім з моїх селян, ніж вирішу підписати ганьбу моєї батьківщини і мого дорогого народу, жертви якого я вмію цінити!..

352

— Полковнику Мішо, не забудьте того, що я вам сказав тут; можливо, ми коли-небудь згадаємо про це з приємністю... Наполеон або я... Ми більше не можемо царювати разом. Я знаю його тепер, і він мене більш не обмане...