Читать «Війна і мир 3-4» онлайн - страница 493
Лев Толстой
«Злодійство і грабіж тривають. Існує у нашому участку зграя злодіїв, яку треба буде зупинити суворими заходами. 11 жовтня».
386
«Обер-церемоніймейстер палацу дуже скаржиться на те, що, незважаючи на всі заборони, солдати не перестають ходити до вітру в усіх подвір’ях і навіть під вікнами в імператора».
387
скарб.
388
— Яке сонце, га, пане Кирило? Наче весна.
389
— Такої погоди в похід би йти...
390
— І потім, пане Кирило, вам досить сказати слово капітанові, ви знаєте... Це такий... нічого не забуває. Скажіть капітанові, коли він робитиме обхід; він усе для вас зробить...
391
— Бач, Тома, каже він мені нещодавно, Кирило — це людина освічена, розмовляє по-французькому; це російський пан, з яким сталося нещастя, але він людина. Він знає толк... Як йому чого треба, відмови нема. Коли вчився дечого, то любиш освіту і людей, гарно вихованих. Це я про вас говорю, пане Кирило. Нещодавно, якби не ви, то погано кінчилося б.
392
Платош,
393
— Добре, добре, спасибі, а полотно де, що залишилось?
394
— Спасибі, спасибі, шановний, а залишок же де? Давай же залишок...
395
— Платош, гов, Платош. Візьми собі,
396
— Капрале, що з хворим робити?..
397
— Проходьте, проходьте,
398
— Ну, чого ще? — Він піде, бісового батька! — Проходьте, проходьте,
399
— Та ні ж, він помирає...
400
— Іди ти к...
401
— Іди! іди! Чорти! Дияволи!..
402
Імператорське ура.
403
сини Дону
404
четверту, третю, першу
405
Великі бойові сили завжди перемагають.
406
Венсан Босе
407
— Ах, це ви! Хочете їсти? Не бійтеся, вам нічого не зроблять. Увійдіть, увійдіть.
408
«Хто йде?»
409
— Улани 6-го полку,
410
— Відзив?
411
— Скажи, чи тут полковник Жерар?
412
— Коли офіцер об’їжджає цеп, вартові не вимагають відзиву. Я питаю, чи тут полковник?
413
— З цим чортом ради не даси...
414
— Він їх пробере...
415
— Здрастуйте, панове!
416
— Це ви, Клеман? Звідки, чорт...
417
— Якщо ви розраховуєте на вечерю, то ви спізнилися,
418
— Ці розбійники скрізь,
419
— Огидна справа тягати за собою ці трупи. Краще б розстріляти цю наволоч,
420
— Прощавайте панове,
421
доброго вечора
422
— По місцях!
423
— Імператор! Імператор! Маршал! Герцог!
424
— Що він сказав? Що? Що?...
425
— Розумієш ти,
426
— Розумієш ти, чорти б тебе взяли,
427
— Йому все одно — розбійник, їй-бо!
428
— Козаки!
429
— Проходь, проходь,
430
«За обов’язок вважаю донести вашій величності про стан корпусів, які я оглянув на марші за останні три дні. Вони майже в цілковитому розброді. Тільки четверта частина солдатів залишається при прапорах, решта йдуть самі собою різними напрямами, намагаючись знайти харчі і збутися служби. Всі думають лише про Смоленськ, де сподіваються відпочити. Останніми днями багато солдатів покидали патрони й рушниці. Хоч би які були ваші дальші наміри, але користь служби вашої величності вимагає зібрати корпуси у Смоленську і відділити від них спішених кавалеристів, неозброєних, зайві обози та частину артилерії, бо вона тепер не відповідає кількості військ. Конче потрібне продовольство та кілька днів спокою; солдати виснажені голодом і втомою; останніми днями багато солдатів померло по дорозі й на бівуаках. Таке тяжке становище безперестанно посилюється і змушує побоюватися, що, коли не буде вжито швидких заходів, щоб запобігти лихові, то ми незабаром не матимем війська в своєму розпорядженні на випадок бою. 9 листопада, за 30 верст від Смоленська».