Читать «Війна і мир 1-2» онлайн - страница 482
Лев Толстой
— «Відень вважає підстави запропонованого договору до такої міри поза можливим, що досягти їх можна лише рядом дуже блискучих успіхів; І він має сумнів щодо засобів, які можуть їх нам дати». Це достеменна фраза віденського кабінету, — казав датський повірений у справах.
422
— Втішний сумнів! — сказав глибокий розум,
423
— Конче треба розрізняти віденський кабінет і австрійського імператора, — сказав Мортемар. — Імператор австрійський ніколи не міг цього думати, це каже тільки кабінет.
424
— Ах, дорогий віконте, Європа ніколи не буде нашою щирою союзницею.
425
— Неодмінно треба, щоб ви приїхали побачитися зі мною.
426
— У вівторок, між восьмою і дев'ятою годинами. Ви мені зробите велику приємність.
427
— Пруський король!
428
— Це шпага Великого Фрідріха, яку я…
429
— Ну, що ж пруський король?
430
— Ні, нічого, я хотів лише сказати…
431
— Я лише хотів сказати, що ми даремно воюємо за пруського короля.
432
— Ваша гра слів негарна, дуже дотепна, але несправедлива. Ми воюємо за добрі начала, а не за пруського короля. О, який уїдливий цей князь Іполит!
433
чоловік глибокого розуму,
434
— Пробачте, табакерка з портретом імператора є нагорода, а не відзнака, — скорше подарунок.
435
— Були приклади — Шварценберг.
436
— Це неможливо,
437
— Стрічка — інша річ…
438
— Приїжджайте завтра обідати… ввечері. Треба, щоб ви приїхали… Приїжджайте.
439
скромність
440
«Відтоді, як ми здобули блискучу перемогу в Аустерліці, як ви знаєте, дорогий князю, я не покидаю більш головних квартир. Остаточно я добрав смаку у війні і тим дуже задоволений; Те, що я бачив за ці три місяці, — неймовірне.
Я починаю ab ovo.
„Я дуже бажаю, — пише пруський король Бонапарту, — щоб ваша величність були прийняті в моєму палаці якнайприємніше для вас, і я з особливою дбайливістю зробив для того всі розпорядження, що їх мені дозволили обставини. О, якби я досягнув мети! Пруські генерали хизуються чемністю перед французами і здаються на першу вимогу. Начальник гарнізону Глогау, з десятьма тисячами, питає пруського короля, що йому робити. Все це цілком певно відомо. Одне слово, ми думали викликати в них лише страх нашою воєнною аттітюдою, та кінчається тим, що ми втягнені у війну, на нашому ж кордоні, і, головне,