Читать «Війна і мир 1-2» онлайн - страница 470
Лев Толстой
Примітки
1
— Ну, князю, Генуя і Лукка — маєтки фамілії Бонапарте. Ні, я вас попереджаю, якщо ви мені не скажете, що в нас війна, якщо ви ще дозволите собі захищати всю гидоту, всі страхіття цього антихриста (справді, я вірю, що він антихрист), — я вас більше не знаю, ви вже не друг мені, ви вже не мій вірний раб, як ви кажете.
2
Я бачу, що я вас лякаю,
3
«Якщо у вас, графе (або князю), нема на оці нічого кращого і якщо перспектива вечора у бідолашної хворої не надто вас лякає, то я буду дуже рада бачити вас сьогодні в себе між сьомою і десятою годинами. Анна Шерер».
4
— Господи, який гарячий напад!
5
— Передусім скажіть, як ваше здоров'я, любий друже?
6
Признаюсь, усі ці свята і фейєрверки стають нестерпними.
7
— Не мучте мене. Ну, що ж вирішили з приводу депеші Новосильцова? Ви все знаєте.
8
— Що вирішили? Вирішили, що Бонапарте спалив свої кораблі, і ми теж, здається, ладні спалити свої.
9
Цей горезвісний нейтралітет Пруссії — лише пастка.
10
До речі, — віконт Мортемар, він родич Монморансі через Роганів,
11
абат Моріо,
12
імператриця-вдова
13
Барон цей нікчемна істота, як здається.
14
— Барона Функе рекомендувала імператриці-матері її сестра,
15
велику пошану,
16
До речі, про вашу родину,
17
милується все громадянство. Її вважають прекрасною, як день.
18
— Що ж робити? Лафатер сказав, би, що в мене нема шишки батьківської любові,
19
дурні.
20
Я ваш.
21
і вам лише можу признатися. Мої діти — тягар мого існування.
22
Що ж робити?..
23
мають манію одружувати.
24
дівчина,
25
наша родичка, княжна
26
Ось вигода бути батьком.
27
Сердешна нещаслива, як камінь.
28
— Слухайте, люба Анет,
29
Влаштуйте мені цю справу, і я назавжди ваш.