Читать «В оточенні ідіотів, або Як зрозуміти тих, кого неможливо зрозуміти» онлайн - страница 141
Томас Эриксон
Абсолютно вірно. Я б навіть сказала, непорядної. Це як розмовляти з дитиною, яка відмовляється визнавати, що вона взяла шоколадний бісквіт без дозволу. Якщо я все бачила, навіщо ти продовжувати викручуватися? Мабуть, це єдине, чого я не розумію. Визнай свої помилки! Це так складно? Просто визнай, і ми зможемо рухатися далі. Однак ухиляння... у таких ситуаціях я втрачаю контроль над собою.
Як правило, жодних проблем. Ми просто робимо те, що повинні робити. Я собі так це уявляю. Наприклад, наша група менеджерів складається з п’яти чоловік, не рахуючи мене. Мабуть, три людини там — ЧЕРВОНІ. Хоча зачекайте, не так. Дві людини мають ЧЕРВОНИЙ тип, а третя — комбінований, ЧЕРВОНО-ЖОВТИЙ. Є також СИНІЙ — все контролює. І п’ятий менеджер... Важко сказати. Він одночасно і далекоглядний, і уважний до деталей. Чи може людина бути ЖОВТОЮ-СИНЬОЮ?
Що ж, ніколи у своєму житті я не задумувалася про свою поведінку, доки не прочитала книгу. Та чим далі в книзі я просувалася, тим більше я усвідомлювала: сама й лише сама я спричиняла всі ті проблеми, з якими зіштовхнулася у своїй кар’єрі. Звісно, це пов’язано з небажанням рахуватися з поглядами та переконаннями інших. Ніколи не думала, що деякі люди можуть боятися мене. І в поспішних та непродуманих рішеннях, які несли за собою проблеми, винна лише я — сама хотіла всього й одразу. Так, я розумію, що пропозицію потрібно обдумувати перед її реалізацією, однак все ніби стається без моєї волі. Знаєте, у голові з’являється ідея — і вуаля! Все реалізовано ще до обіду.