Читать «Бомба для Гейдріха» онлайн - страница 2

Торги закінчено. Фашисти мають всі підстави «благословляти» учасників Мюнхенської змови.

Але якою жахливою не здавалася б трагедія єврейського народу, все ж слід сказати, що з точки зору націстів вона не була вершиною їх діяльності: це був скоріше початок, перший крок в загальному плані геноциду.

Отже, ім'я Гейдріха було пов'язане з найстрашнішими злочинами фашизму.

І ось ця людина — ад'ютант притримує дверці автомобіля, всі навколо завмерли, викинувши правиці в націстському салюті — восени 1941 р. вступила до Празького Граду.

* * *

Перед брамою Матіаша під звуки військового оркестру на щоглу піднімається штандарт нового пана — покручені, мов блискавка, літери СС на чорному тлі. Розпростерте крило крука спрямоване вбік схилів Петршіна, влтавських гребель, скель Вишеграда. Вбік стовежого міста.

«З метою охорони інтересів рейху з дванадцятої години двадцять восьмого вересня тисяча дев'ятсот сорок першого року на території Протекторату Чехія і Моравія оголошую надзвичайний стан. Всі дії, що порушують громадський порядок, господарське життя або працю, так само як і недозволене переховування вогнепальної зброї, вибухівки та боєприпасів, підлягають покаранню згідно з законами воєнного стану. Це стосується також усіляких зборищ, скупчень людей у закритих приміщеннях та громадських місцях. Вироки військових трибуналів оскарженню не підлягають і виконуються негайно — через розстріл або повішення. Підпис: Гейдріх».

Офіційне повідомлення передано опівдні чеською мовою по радіо: сьогодні воно не буде останнім, таких наказів буде ще багато.

В людей на вулицях Праги стискаються від гніву кулаки.

На першому подвір'ї Граду переступають з ноги на ногу офіційні особи.

— Чому саме генерал поліції? — шепочуть позаду урядовці протекторату. Заради цієї урочистості вони наділи накрохмалені комірці й жилети.

— Warum denn gerade Geidrich? — дещо нервово розмірковують представники рейху зі свастиками на рукавах. Вони стоять в перших шеренгах, як це їм личить відповідно їхньому становищу на чеській території. Порипують чобітьми, підтягують пряжки портупей. — «Так, чому Гітлер посилає сюди саме Гейдріха?»

— Хайль! Зіг хайль! — скандує шпалера празьких одноплемінників Гейдріха, ріденько розтягнена по замковій естакаді. Даремно надривають горлянки. Мисливцю за черепами не потрібні оплески натовпу, його стилю роботи більш пасує ніч і туман. Без церемонії, без оркестрів, без парадів.

Тому вітання буде коротким. Час Гейдріха — це зведений курок пістолета, що не терпить ніякого зволікання. Державний секретар К. Г. Франк ледве встигає називати новому начальникові підлеглих, їхні посади, імена. Гейдріх давно знає про них усе. Знати про кожного більше, ніж той може сам припустити, — це метод, від якого керівник служби державної безпеки не відмовиться навіть на посаді протектора Чехії і Моравії.

В кінці шереги Гейдріх різко зупиняється й прямує до сходів посольського крила Граду. На тих, що стоять позаду, він не звертає уваги. «Члени чеського уряду? Чого їм тут треба? Хто поставив їх поруч з німцями? Цьому слід буде покласти край, тим протокольним дипломатичним пережиткам, які терпів Нейрат. Чеські міністри з'являтимуться переді мною лише тоді, коли я їм звелю, і взагалі, серед них треба провести чистку».