Читать «Бандерівка» онлайн - страница 22

Увечері Богдана зустрілась з Сашею і Васею. У напівтемному барі за маленьким столиком у куті один напроти одного сиділи два різних чоловіки. Один середнього зросту, худорлявий, охайно одягнутий і причесаний. Це був її майбутній чоловік. Інший височів над ним горою, розпатланий, у недбало накинутій потертій кожанці. Це був Вася. Голову його обмотували брудні білі бинти.

− Був сьогодні на Майдані, — розповідав він. — Стояв знімав на GoPro. І раптом раз — звідкилясь камінь, і мені в голову! Це добре, що не в тім'ячко, а просто лоба мені розсік.

− Там уже камні в хід пішли?

− Так, там усі дуже серйозно налаштовані! Люди обурені! — Вася збуджено стискав татуйовані кулаки. — На Майдані вже скандують “Революція!” та “Януковича геть!”. Зараз, як сказав Вакарчук, стоїть питання, де ми будемо жити: у вільній країні чи в тюрмі? Там же як усе трапилось: хотіли ялинку на площі поставити вночі, а студенти не дали. Ось їх і почали розганяти. А тепер зображення з'явились в Інтернеті, як Янукович вмочає в кров ялинкові прикраси і вішає на ялинку.

− Ну Януковича вони навряд чи так просто випровадять, — сказала Богдана. — Імпічмент, як мені пояснювали, дуже складна процедура, багатоетапна, практично неможлива.

− Проженемо, — усміхнувся Вася. — Ви чули, як мер Львова сказав, що усе місто вийде проти кривавої влади?

Він розмашисто налив собі колу в стакан і залпом випив.

− Не п'ю тепер алкоголь взагалі, — пояснив він. — На Майдані п'яні не потрібні.

У Васі відчувалась богатирська сила, пробуджена після тридцятирічного сну. Немов настав той час, коли старці дали Іллі Муромцю випити водиці, і він відчув у собі силу неміряну й обов'язок перед Батьківщиною. Тепер йому тільки потрібно було знайти свій меч під величезним каменем, і — уперед, здійснювати подвиги і залишати пам'ять про себе в літописах.

Наступного дня на Майдан вийшло півмільйона людей. Лідери з імпровізованої сцени оголосили загальний страйк у країні з вимогами відставки Президента й Кабінету Міністрів. Події розгорталися з небаченою швидкістю. За один день протестувальники встановили на площі барикади з матеріалів, привезених напередодні для установки ялинки, поставили десятки наметів й облаштували штаб у Домі профспілок. Саша бачив, як обличчя людей у місті раптом стали більш зосередженими й одухотвореними. Синьо-жовтий прапор з'явився не тільки у вікнах і на балконах, його було вплетено в коси дівчат, намальовано на обличчях, пов’язано на сумках, кожен другий автомобіліст чипляв його на свою автівку, а модниці фарбували нігті в блакитно-жовтий. Київ завмер, як струна в очікуванні рук музиканта. Чи виявиться він майстром чи черговим шансоньє?